Четвер, 23.11.2017, 15:53
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід









Головна » ТВОРЧА СТОРІНКА » Поезія

Найзагадковіший Миколай! (продовження)
2. Орієнтування на шляху: не собі, не своїй обмеженій голові слід довірятись. Ліпше припадати до сердець святих Христових. Найліпше до Миколая. Бо слова поетів Творець Неба і землі виправдовує, ба, утверджує їх. Ця таїна — із нами, поетичними проникливцями і виявлювачами глибин Бога. Чи піде вона з нами, а чи останеться — це інша річВсе-таки найцентрувальніші — це слова святих, що і звершили свій шлях, і від Бога звідти вже чинять... славою Божою, а не людською...
Ви відчуєте: я люблю святого Миколая й чую зреалізованого Бог-Слова, страшного у всенькому позамежному Миколаї!
До Миколая вдаватись під охорону — живим в глибочен-нім значенні зоставатись!!..
Святий Миколай любить ще й надихає. Поезія — най- таємничіша.
3. Поезія — найтаємничіша: вона рятує духовне світу (вір-ніше — Мати Сина Божого найтаємничіша, отже, РЯТУЄ — Її поезія). Без глазуровки і сиропо-приторності, Її справжнє богослів’я.
А без Миколая майже неможливе універсальне й духовне. Як?
Ви, чи хоч хтось-таки, змогли б бути «в одній кімнаті» із страшним переможцем народів Миколаєм?? Ні, правда.
Миколая свято ніби відходить календарно із зосереджень Церкви: цілої, Небесної і земної; але я — з Миколаєм. Любиш, просиш залишитись — правда ж, залишаються??
Боже, напоуми мене: Миколай — святий чудотворець над-універсальний… хоча б за одним універсально-зеркальним законом: потрібний усім народам, найближчий їм — найлижчий і до Джерела, Отця! Тож він найпотрібнішо-цен-тральний в Задумі…
Боже, зробимо відступ: і я, тяжіючи до універсальності, обнімаю Миколая — досвідченого текстильщика… Святий Миколаю! вмоли Бога-Слова очистити мене!! Є поетичні про-никнення — враз є і музика. Із зціленості! Це — й інше — Бог знає…
Ти святий великий — не розбитий; а я — тканину художньо-церковну трохи зцілив-обновив.
Ти, святий Миколаю, святом і любов’ю перевіряєш нас, а я Моцартом легким — задзвонив: по всій вселенній! Добре, що Моцарт — це той, хто останнім провалля загорнув між світським і церковним!
Я теж своєю кров’ю невидимою залив рів і мілкіші рови. Зновив Церкву трохи художньо — як вона була до розділу.
Не наполягаю на розділі; ані — на механічнім єднанні;і вигодував людину нову, недрібну, зцілену, не фрагментарну, сміливу. Маєм більшого —  святого Миколая, — дав Бог люблю Христових великих святих. Вони шлях звершили, а тепер, як Бог дав, люблять мене, і... — потерпають.
І яка творча тканина без святого Миколая, який весь світ покриває добром?
Яке в духовному в еон Духа вкладення рук і човників в ткання без народнопереможного Миколая? Ви з Ліною Костенко в одній кімнаті витримали б? — ви втрималися б? Із св. Силуаном на Афоні??? З великим Серафимом Саровським??? Які текстильщики, отже?
Тільки Матір Божу не варто згадати в цей момент — із усіх прийдеться чи не сміятись...
Свято Миколая я в собі таки затримав… Любимо, кажемо... — як мудрець Божий не залишиться?
Від любові — куди бігти?
Мати Сина Божого, берегиня народів, Цариця Небесна поведе світ в духовні універсальнобогоподібні знання й збудування! Це найбільші дві сили на землі, — Богоматір і Миколай. І відчуваю, ще він, мій улюблений св. Іван Великий Предтеча, більш чернечий, ніби «не світський»...
4. Святий Миколай — прозірливий і уважний. Я ставатиму відтепер уважнішим і уважливішим до Матері Божої.
І нехай Їй слава з нашої любові і добрих справ буде. Амінь.
99B20.12.2010
Категорія: Поезія | Додав: Prytyska (13.03.2015)
Переглядів: 1389 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^