Понеділок, 20.11.2017, 14:55
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід









Головна » ТВОРЧА СТОРІНКА » Поезія

Людмила Бережна, поезія
* * *

...і все щемливіше краса
стискає серце у долонях,
і все рідніші небеса,
і все поважніші поклони...
ретельніш око відділя
перли від звичної прикраси...
і ніби мало, мало часу...
і Вічність стежку простеля.

осінь 2008

* * *

Світлішають очі услід журавлиним ключам
і хрестить рука їхню путь... Відлетіли!..
І падають з неба гласи невимовних прощань
на душу і тіло.

...Легшає плоть. Опрозорена нині земля
у мирную жертву приносить сади і поля,
у жертву всеспалення – ліс за рікою...
Дає славу Богу і просить спокою.

А ми ще зберем винограду і вичавим сік:
густий – потече у наставлену чашу.
А втомлене сонце погляне на всіх –
і м’яко підкаже, що все це – не наше...

Підсвітить, проходячи, чорну голизну дерев –
та й попрямує до заходу, просто.
...І тихо відступить душа від «нагальних» потреб
в щасливе чекання Різдвяного Посту.

листопад 2008
Категорія: Поезія | Додав: SERGIY_89 (19.11.2013)
Переглядів: 1675 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^