Субота, 18.11.2017, 20:09
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід









Головна » ТВОРЧА СТОРІНКА » Поезія

Чистий четвер


Господу золотому

Христу Ісусу присвячую

1

Спасіння! — коли

зачеплена

й сколупнута

правда

і скол висвіркує

розчавлює —

хто ще нам

радить...

зовсім нема

і їх

й зерен принади

Щасливий —

який не пада,

правда

гонить пісок

в ногах

в колонадах:

нас в Царствії

Твоєму!

пом’яни!

2

Я народивсь

як в бочці меду...

Отець

благословив — і лет й редедю*

що все темніє

із боків

мед виступа

на тлі віків

а я всміхатимусь

щоб ліс

без кропиви балакав...

від правди

хочуть в правді плакать...

3

Не треба!

і небом

ходив валом вал

а я заспівав

окликнувся —

неба обвал

4

То — світ

знов як в капусті знайдуть

мене в півдошках-піввіках

покладуть

мо’ то

для глибоких

глибоких

криниць

лишитися спать — горілиць...

так Христе...

Ти — бачиш

і в мед увіходжу

бо Ти

в мені плачеш!..

5

Натікає в мене

що неізреченне

Церква

край початий

всі світи крізь мене

й всі часи

у мені

проба є мовчати

що Христос розп’ятий

що таке є нині

ще і буде в днині

наливають моря

тим хто любить море

вдиху наливають —

хто полюбить Небо...

скраю я

де скритий

наставляю серце —

Вічність видихаю

так щоби любити...

щоб було любити

вічно!

йде Христос із вівтаря — і — вічне!!

хто пребуде ніччю?!

6

І фонтани плакучих верб!

Що в цвітінні своїм золоті!!

З середовищ на Чистий четвер

відлетілі!! —

святі...

Каюсь, Агнче Божий,

у вільних і невільних...

В надозер’ї — і штаб, і штиб...

О сердечка плакучих верб...

Що ви трепетні у чистоти!!

Ще темніння на водах,

що Дух освятив...

Ще в тремтінні їх коси

лунають тепер!! —

в синь — що очищує

із висоти!

Висоти!!

а не Чистий четвер —

не добіг би чи —

вмер...

7

Містяни ті...

між жеком і аптекою

ще косяться

мов їм

заплічно — тюлеві завіски.

Святі художники! — ходять і місять!

Персі рожеві абрикос!

В холодну аличу!

Граційні патли вишень! — закричу!

ще око хиже, ніби воно з лісу...

Рахують скоси —

між сирістю й далеким лісом

і ближнім лісом й молокозавісністю

й кварталом, що набив би лице

прісним...

Штаністи і штамісти,

насильно

в одязі! — куди сухим

серцям пролізти?

вибачаюся, це — місто!

І все співа — славлячи Бога

і верещить...

від того! —

тісто

коровай

чертог душі із Богом!

Захитались рамки!

ранку тож —

давай!!

17.04.2014, Чистий четвер

 



* Світовідчуття краю мого.

Категорія: Поезія | Додав: SERGIY_89 (01.11.2014)
Переглядів: 1942 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^