Четвер, 20.07.2017, 17:34
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід











Головна » 2017 » Квітень » 23 » Неділя Антипасхи або неділя апостола Фоми
13:03
Неділя Антипасхи або неділя апостола Фоми
Перша неділя після Пасхи називається «Антипасхою» або неділя «апостола Фоми». У цей день Церква вшановує пам'ять ап. Фоми, який був відсутній серед апостолів, коли Христос з’явився перший раз після воскресіння.

Від часу Тайної вечері до дня П’ятидесятниці апостоли разом матір’ю Христа та іншими жінками завжди збиралися в сіонській горниці – невеликому будинку в Єрусалимі, що розташовувався на вершині гори Сіон. У цьому домі апостоли дізналися про воскресіння Господа, тут Він з’явився їм вперше, відразу в той самий день у вечері, коли воскрес. Цю подію докладно розповідає євангеліст Лука (Лук. 24: 36-49), але й згадують інші євангелісти – Марк (Мк. 16: 14-18) та Іоан (Ін. 20: 19-24). Проте тільки Іоан вказує, що серед одинадцятьох апостолів був відсутній Фома.

Апостол Фома був обраний Господом до числа дванадцятьох апостолів, його ім’я часто згадується в Євангеліях від Матфея, Марка, Луки та Іоана. Якщо перші три євангелісти тільки повідомляють його ім’я, то Іоан описує декілька важливих подій в житті Господа, де особлива роль належить ап. Фомі.

Ім’я «Фома» в перекладі на єврейську означає «близнюк», на грецькій мові «дідім», тобто «подібний, схожий». На думку деяких дослідників-тлумачів Нового Завіту, це ім’я вказує, що він був тілесно схожим на Господа, щодо цього не існує жодних матеріальних підтверджень. Очевидно, що таке ім’я дали йому апостоли, як свідчить історія Церкви по-справжньому його звали «Юда». А названий він був «Близнюком» за свій характер, він постійно намагався слідувати за Христом і буквально виконувати всі наміри Господа. Коли Христос дізнався про смерть Лазаря, Фома перший з апостолів висловив бажання йти за Господом аж на смерть: «ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11: 16). Під час Тайної вечері, коли Христос розказував апостолам про свою подальшу долю, що Він буде страждати, помре і воскресне, то тільки Фома вирішив, запитати Господа, що далі з Ним буде: «Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?» (Ін. 14: 5).

За іншими поясненнями ім’я «Близнюк» вказує на подвійність характеру, різку зміну думки і поглядів, що також можна побачити в поведінці Фоми після воскресіння Христа, що і передає євангеліст Іоан Богослов (Ін. 20: 25-29).

Про походження і життя цього апостола відомо дуже мало, вважається, що він був уродженцем північного регіону Палестини – Галілеї, його родина займалася рибальством. Але пізніші історичні версії вказують, що він знав будівельне і теслярське ремесло.

Коли Христос був засуджений на розп’яття і страчений на горі Голгофа, більшість апостолів через страх переслідування за злочин проти влади були змушені переховуватися. Серед таких був і ап. Фома, відчувши небезпеку, він покинув Господа після Його арешту в Гетсиманському саду і переховувався. Коли апостоли дізналися про воскресіння Христа з ними в сіонській горниці не було Фоми, тому очевидно він покинув Єрусалим і був за його межами. Така поведінка Фоми вказує, що він втратив віру, розчарувався і не хотів більше зустрічатися з іншими апостолами. Звістка про воскресіння Христа дуже швидко поширилася, і про це дізнався Фома, очевидно від інших учнів Христа, які знайшли його і розказали все: «ми бачили Господа». На що Фома відреагував дуже скептично, сказавши: «якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25). Ці слова вказують, що він відмовився вірити у воскресіння Господа, навіть коли вже увірували інші апостоли, тобто повністю заперечував подію – Воскресіння Господнього.

Звідси і походить назва цієї неділі «Антипасха» як період, коли невіруючі мають переконатися у воскресінні Христа з мертвих. У Древній церкві у Велику суботу на передодні Великодня хрестили людей, які готувалися стати християнами. Тому в Церкві перший тиждень від пасхальної неділі називається «світлим», який є особливим часом свідчення про воскресіння Господа та навернення невіруючих до Бога.

Як передає Іона Богослов спеціально, щоб увірував Фома, Господь знову з’явився апостолам через вісім днів у сіонській горниці. З євангельського тексту зрозуміло, що Христос з’явився учням не помітно, не очікувано: «Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!» (Ін. 20: 26). І відразу звернувся до Фоми: «дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним» (Ін. 20: 27). Христос, як Бог, знає внутрішній духовний стан Фоми, що він особисто хотів переконатися у воскресінні Господа і не вірив іншим, тому Ісус пропонує йому доторкнутися до Його тіла й відчути рани від страждань.

В Євангеліє від Іоана не говориться чи торкнувся Фома воскреслого тіла Господа. З відповіді Фоми: «Господь мій і Бог мій!», деякі дослідники стверджують, що він все таки торкнувся тіла Ісуса. Як це може бути з кожною людиною, коли вона переконується в чомусь неймовірному, і радіючи, хоче пересвідчитися всіма можливими способами. Але духовну цінність має відповідь ап. Фоми Христу, де він безсумнівно сповідує віру в воскресіння Господа і визнає Його Богом.

Далі Христос пояснює для всіх апостолів значення і сенс віри: «ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). У цих словах Господь вказує як з’являється в людині віра. Хтось потребує чуттєвих переконань, як Фома, але ідеальна віра не вимагає чудес, вона є внутрішнім незаперечним переконанням людини в Істині. Справжня віра існує тоді, коли людина не вимагає видимих ознак того у що вірить, а вірить, бо відчуває своїм серцем, своєю природою, в ній вже живе ця Істина – Господь Ісус Христос. Але шлях Фоми до віри властивий людям, інші апостоли, також, не вірили, що Господь воскрес, наприклад, ап. Петро у гробі серед пелен, якими обмотали розп’ятого Ісуса, шукав Його тіло (Лук. 24: 12). Так само це відбувалося з Фомою, на відміну від інших апостолів, він відкрито виявляв сумнів, бо не розумів іще значення християнської віри. Тому Іоан Богослов, завершуючи цю євангельську розповідь, говорить: «Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його» (Ін. 20: 30-31). Християнська віра – це віра у Бога як Спасителя, хто визнає, що Христос воскрес із мертвих, відмовляється визнавати смерть кінцем життя і відчуває вічність, безсмертя, котре отримали всі люди, але не всі ще увірували. І для цього була заснована Церква, через яку весь світ має прийти до віри в Бога як Спасителя.

З історії Церкви відомо, що ап. Фома проповідував після П’ятидесятниці християнство в Індії та Китаї, про це говорять у своїх творах християнські письменники-святителі Григорій Богослов, Амвросій Медіоланський, Єроним Стридонський та ін. Місцеві християни вважають, що саме ап. Фома є засновником їх Церкви. Європейський мандрівник Марко Поло повідомляє, що в 1293 р. бачив у Індії могилу ап. Фоми на території місцевості Малабар і називає тутешніх християн «Малабарською Церквою», яка продовжує своє існування до сьогоднішнього часу.

Проповідуючи християнство в Індії, ап. Фома помер мученицькою смертю від язичників десь приблизно в 68-72 рр. по Р.Х.. Пам'ять ап. Фоми Церква вшановує на восьмий день після свята Воскресіння.

Диякон Віталій Кузін

http://rivne-cerkva.rv.ua/news/3247-nedilia-antypaskhy-abo-nedilia-apostola-fomy.html

Переглядів: 283 | Додав: Prytyska | Теги: Житія святих, Цікаве та корисне, Новини
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^