Середа, 20.09.2017, 15:50
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід











Головна » 2016 » Грудень » 23 » Князь Володимир Василькович
18:17
Князь Володимир Василькович
Князь Володимир народився від другого шлюбу князя Василька Романовича Теребовлянського з дочкою польського князя Лєшика Білого Оленою близько 1248 року (перша дружина князя Дубрава, дочка суздальського князя Юрія Всеволодовича, померла). Християнське ім’я князя Володимира було Іван, на честь святого праведного Іоана Милостивого, про що довідуємося з посмертного плачу за ним його вдови – Ольги-Олени. Князь Володимир був єдиним сином і спадкоємцем Василька Романовича.

Князь Володимир Василькович був миротворцем, відстоював справедливість у стосунках між князями Галицько-Волинської землі. Князь не тільки був мироносцем волинського краю, навколишніх земель та країн, але й виступав як великий доброчинець у часи скрути і голоду. Князь Володимир Василькович увійшов в історію як великий будівничий храмів та доброчинець. Із панегірика, присвяченого князю, дізнаємося, що він багато городів поставив, церков збудував, серед яких – Каменець. У ньому Володимир Василькович «церкву поставив Благовіщення святої Богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне» та багато книг богослужбових подарував. Князь Володимир Василькович також збудував храми: у Більську, Святого великомученика Юрія Переможця у Любомлі, Святого Петра в Бересті. У стольному місті своєму Володимирі заснував монастир Святих апостолів, у якому коштом князя була розмальована церква Святого великомученика Димитрія. До єпископій Перемишльської і Чернігівської Володимир Василькович приніс у дар Євангелії апракоси, оковані сріблом, прикрашені перлами, коштовним камінням та емалями. У тому ж панегірику ми зустрічаємо докладний опис книжок, які подарував Володимир Василькович різним церквам і які були створені у книгописній майстерні-скрипторії, а деякі переписані власноручно самим князем.

В останні дні князь жив у Любомлі, молячись у храмі Святого великомученика Юрія Переможця, в малому вівтарі. Смерть святого князя настала 10 грудня, у п’ятницю, 1288 року в Любомлі. Князя, оплакавши, погребли у його стольному граді Володимирі, в кафедральній церкві Успіння Пресвятої Богородиці в отчій гробниці. Але гріб князя не запечатали, і так пролежав він з 11 грудня 1288 року до 6 квітня 1289 року, тобто майже чотири місяці, коли на прохання його вдови Ольги труну було відкрито: «І от, прийшовши з єпископом Євсигнієм і з усім крилосом [і] одкривши гріб, побачили вони тіло його цілим і білим, і пахощі од гробу були, і запах подобен до ароматів многоцінних. Таке ото чудо побачили вони, а побачивши, прославили Бога і опечатали гріб його місяця квітня в шостий день, у середу страсної неділі». Нетлінність чесних мощей князя свідчила про святість. Однак із невідомих причин Володимира Васильковича не було прославлено до цього дня.

Помісний Собор УПЦ КП визначає:

1. Приєднати благовірного князя Володимира Васильковича до лику місцевошанованих святих Волинського краю.

2. Чесні останки благовірного князя Володимира Васильковича із причини давності літ з часу їхнього погребіння залишити на волю Божу.

3. Пам’ять благовірного князя Володимира Васильковича, як місцевошанованого Волинського краю, відзначати в день його упокоєння 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) грудня та в день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.

4. Писати благовірному князю Володимиру Васильковичу чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Святого Сьомого Вселенського Собору.

5. Надрукувати житіє благовірного князя Володимира Васильковича і скласти йому богослужіння, а до цього відправляти службу за Загальною мінеєю.

6. Благословити будівництво храмів на честь благовірного князя Володимира Васильковича.

7. Від імені Освяченого Помісного Собору оголосити українській православній пастві про канонізацію місцевошанованого благовірного князя Володимира Васильковича.
Переглядів: 2230 | Додав: SERGIY_89 | Теги: Житія святих
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^