Субота, 18.11.2017, 15:14
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід











Головна » 2017 » Жовтень » 26 » Іверської ікони Божої Матері
03:01
Іверської ікони Божої Матері
Іверська ікона Божої Матері належить до числа найбільш відомих і шанованих у Православному світі ікон Пресвятої Богородиці.

Історія про походження Іверської ікони така. У ІХ ст. після Різдва Христового, під час царювання грецького імператора Феофіла, потьмареного іконоборчою єрессю, лютувало гоніння на святі ікони. Православні шанувальники святині піддавались знущанням, а самі ікони викидались з храмів і спалювались. По всім містам і селам були розіслані таємні наглядачі відшукувати сховані ікони, з суворим наказом знищувати їх. В той час жила наподалік від Нікеї одна багата, благочестива і побожна вдова з юним сином. В неї була чудотворна ікона Божої Матері, до якої вона мала особливу віру і благоговіння. Влаштувавши біля свого дому церкву, вона поставила в ній цю святу ікону, і часто виливала перед нею теплі молитви. Царські наглядачі прийшовши до неї в дім і подивившись у вікно побачили храм а в ньому цю святу ікону. Вони грізно сказали вдові: « Давай нам грошей, або ми виконаємо зараз царську волю і замучимо тебе». Вдова запевнила їх, що до слідуючого дня приготує відповідну суму. Користолюбиві мучителі погодились почекати. Після відходу воїнів, вдова разом з сином вночі пішла в церкву, довго молилась там перед святою іконою, схиливши коліна, здіймаючи руки до неба і зрошуючи землю сльозами., і потім, з трепетом і благоговінням віднесла образ до берега моря. Там знову вона впала перед іконою і розчулено взивала до Цариці Небесної: « Владичице світу! Ти, як Матір Божа, маєш владу над усім творінням. Ти можеш визволити нас від гніву нечестивого царя і образ Свій від потоплення!». З цими словами пустила ікону в море і побачила дивну річ : свята ікона не впала у воду, але стала прямо і в такому положенні понеслася по хвилям на захід. Втішена цим видінням, подякувала Богові і Пречистій Матері Його, і звернувшись до сина свого, сказала: « Тепер сповниться наше бажання і надія; не марним буде наше благочестя до Бога і благоговіння до Пресвятої Богородиці; тепер я готова за любов до Неї померти від рук мучителів; але не бажаю твоєї смерті. Я не можу піти звідси, а тебе прошу і благаю втікати». Син послухався переконаннь матері, попрощався з нею і некваплячись вирушив до Солуні; а пізніше звідти перейшов на гору Афон, у ті межі її де була влаштована Іверська обитель і став ченцем, проводячи життя в подвигах благочестя мирно відійшов до Господа. Звичайно, це переселення його на Афон вдбулося за особливим Божим промислом, тому що саме від нього дізналися пустельники про ікону пущену на воду його матір’ю. Де і скільки часу перебував цей чудотворний образ Приснодіви, знає лише Сам тайнознавець Господь Бог. Вже після упокоєння нікейського прибульця, що оселився на Святій Горі, ченці Іверської обителі одного разу побачили на морі полум’яний стовп, що сягав своєю вершиною неба. Охоплені здивуванням і жахом, вони не могли рушити з місця і тільки виголошували: «Господи помилуй!»Декілька днів і ночей підряд повторювалось це видіння. З усіх навколишніх монастирів зібралися пустельники що вогняний стовп стояв над іконою Божої Матері; але, чим ближче наближались вони до неї, тим більше ікона віддалялась. Ченці Іверського монастиря на запрошення свого настоятеля, зібрались в храмі і зі сльозами молили Господа, щоб Він дарував їхній обителі цей неоціненний скарб – святу ікону Пречистої Його Матері, і Господь милостиво почув їх щиру молитву. В той час в Іверській обителі жив старець на ім’я Гавриїл-грузин. Він вирізнявся суворістю життя і простотою норову; влітку він відходив безмовствувати на вершину неприступних скал, зимою сходив з гір у най нижчі місця, або в обитель. Він завжди носив волосяницю, харчувався травою, пив одну воду і жив як земний ангел і небесний чоловік. Цьому благочестивому старцю у сні явилась Пресвята Богородиця сяючи небесним світлом і сказала: « Сповісти настоятелю і братії, що Я хочу дати їм ікону Мою в покров і поміч; потім увійди в море і рушай з вірою по хвилям: тоді всі дізнаються про Мою любов і благовоління до вашої обителі. Старець сповістив настоятелю про це видіння, і на ранок всі ченці Іверської обителі, з молебним співом, з кадилами і лампадами прийшли до морського берегу. Гавриїл увійшов у море, дивним чином пройшов по водам, як по сухому, і сподобився прийняти в свої обійми святу ікону. Ченці з благоговійною радістю зустріли її на березі, влаштували там молитовну храмину, у якій три дні і три ночі звершували молебні піснеспіви перед іконою. Потім вони внесли її у соборну церкву і поставили у вівтарі...

Продовження у нашій бібліотеці за посиланням:

http://www.pritiska.org/load/iverskoji_ikoni_bozhoji_materi/4-1-0-1081
Переглядів: 9643 | Додав: SERGIY_89
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^