Храм Миколи Притиски Офіційний веб-сайт

Свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього належить до двунадесятих свят. Історики Східньої Церкви загально сходяться в тому, що передусім дві події дали мотив до установлення цього свята: віднайдення св. Господнього Хреста в 4 ст. і його повернення з перської неволі в 7 столітті.

Початок свята Воздвиження дало освячення храму Господнього Воскресіння, що його збудував св. Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі. Це освячення відбулося дуже урочисто за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після освячення храму було урочисте воздвиження віднайденого св. Хресного Дерева. Під час воздвиження народ багато разів взивав „Господи помилуй”. Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам'ять освячення храму Воскресіння 26 вересня, а Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня...

... Читати далі »

Коли наблизився час народитися Спасителеві світу,в галилейському місті Назареті жив нащадок царя Давида Іоаким із своєю дружиною Анною. Обоє були благочестивими людьми і були відомі не своїм царським походженням, а смиренням та милосердям. Все їхнє життя було проникнуте любов'ю до Бога і до людей. Вони дожили до глибокої старості, а дітей не мали, від чого дуже засмучувалися. Та, незважаючи на свою старість, вони не переставали просити у Бога, щоб Він послав їм дитину. Вони дали обіцянку (обітницю): якщо у них народиться немовля, посвятити його на служіння Богу. 

У той час кожен єврей сподівався через своє потомство бути учасником у царстві Месії, тобто Христа Спасителя. Тому кожен бездітний єврей зазнавав зневаги в інших, бо це вважалося великою карою Божою за гріхи. Особливо важко було Іоакимові, як нащадкові царя Давида, тому що саме в його роді ... Читати далі »

Пресвята Діва Марія народилася в той час, коли люди дійшли до таких меж морального занепаду, при яких їхнє підняття здавалося вже неможливим. Кращі уми тієї епохи усвідомлювали і часто відкрито говорили, що Бог повинен прийти у світ, щоб виправити віру і не допустити погибелі роду людського. Син Божий схотів для спасіння людей прийняти людське єство, і Пречисту Діву Марію, єдину гідну вмістити в Себе і втілити Джерело чистоти і святості, Він обирає для Себе Матір'ю.

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії святкується Церквою, як день всесвітньої радості. У цей світлий день, на межі Старого і Нового Завітів, народилася Преблагословенна Діва Марія , приготована від віку Божественним Промислом послужити таємниці втілення Бога Слова - стати Матір'ю Спасителя світу, Господа нашого Ісуса Христа.

... Читати далі »

У Фригійських Колоссах, недалеко від міста Ієрополя, текла річка Ликос. В місцевості, що носила назву Хони, впадала та річка в кам'яне провалля. Текла вона кілька кілометрів під землею і, вийшовши на поверхню, впадала в річку Меандер.

Саме там, де вода падала в провалля, стояв колись над цілющим джерелом храм Божий, посвячений на честь Архістратига Михаїла. В той час в тих краях проповідував слово Боже святий євангеліст Іоанн Богослов і святий апостол Филип. Тож за їхніми молитвами вода в джерелі освятилась Духом Святим і стала цілющою. Звідусіль тут збиралися хворі, і силою Божою оздоровлювалися від недуги. Водою з цього джерела зцілилась дочка одного знатного грека з Лаодикії, яка невиліковно хворіла, і від народження була глухонімою. Коли вона напилася води з джерела, то не тільки одужала, але й отримала дар мови, і першими словами, які вона вимовила ... Читати далі »

 Одним із старозавітних прообразів, що вказували на Божу Матір, була неопалима купина - кущ, який Мойсей бачив у полум'ї, але не згорав. Ця купина знаменувала собою непорочне зачаття Богоматір'ю Христа від Духа Святого. Ставши Матір'ю, Вона залишилася Дівою: до різдва Діва, у різдві Діва і по різдві Діва. Можна дати ще інше тлумачення прообразу неопалимої купини: Богоматір, народившись на грішній землі, стояла також безумовно чистою , непричетною до гріха, що не пізнала беззаконня. У церковних співах чуємо цей старозавітний символ: «Як і купина не згорала будучи обпалю ... Читати далі »

Початок Церковного року (Індикт) у вересні святкують Східні Церкви: 1 вересня — за Григоріанським і Новоюліанським календарем, 14 вересня — за Юліанським. Повний релігійний рік триває від 14 вересня (1 вересня) до 13 вересня (31 серпня).