П`ятниця, 25.09.2020, 05:04
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Житія Святих на кожен день

Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий; Святитель Феодор, архієпископ Ростовський.
11.12.2012, 20:19
Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився у 715 році в Константинополі в благочестивій християнській сім’ї. Його батьки , маючи двох дочок, молили Господа. Про народження сина.. Новонародженого Стефана мати принесла у Влахернський храм на честь Пресвятої Богородиці і присвятила Богу.

У той час імператор Лев Ісавр ( 716-741 рр.) почав гоніння на святі ікони і на їхніх шанувальників. Прихильники іконоборчої єресі при підтримці царя захоплювали головуючі позиції в імперії та Церкві. Гнане сильними світу цього збереглося віддалених від столиці монастирях, в усамітнених келіях і в серцях мужніх і вірних своїх послідовників. Православні батьки святого Стефана, сумуючи через навколишнє нечестя віддалились з Константинополя у Вифанію, а свого шістнадцятилітнього сина віддали на послух блаженному Іоанну, який подвизався в усамітненому місці на горі святого Авксентія. Більше 15-ти років пробув святий Стефан у блаженного Іоанна, повністю віддавши свою волю цьому духоносному старцю, навчаючись в нього чернечій молитві. Тут же Стефан отримав відомості про те, що його батьки і сестри прийняли чернечий постриг.

Через деякий час упокоївся наставник святого, блаженний Іоанн. З великим смутком Стефан поховав його чесне тіло, а сам продовжив чернечий подвиг в його печері. Незабаром до подвижника стали пиходити ченці, які бажали вчитися в нього чеснотного і спасенного життя. Поступово утворився монастир, ігуменом котрого був святий Стефан. В сорокадвохлітньому віці ігумен Стефан покинув збудовану ним обитель і пішов на другу гору, на вершині якої, в усамітненій келії, перебував у глибокому затворі. Однак і тут скоро заснувалась спільнота ченців, які шукали духовного наставництва святого Стефана.

Лева Ісавра на імператорському престолі замінив Констанитин Копронім ( 741-775 рр.), ще більш ярий гонитель православного благочестя, ще більш ревний іконоборець. Імператор скликав іконоборчий собор, на якому було присутньо 358 єпископів зі східних провінцій. Однак, крім архієпископа Константинопольського Константина, який незаконно був возведений на престол владою Копроніма, не один з патріархів не захотів брати участь у злочестивих діяннях цього собору, який все ж таки називали вселенським. Собор єретиків на пропозицію царя та архієпископа, оголосив ікони ідолами, віддав всіх, хто православно поклонявся їм анафемі, оголосив іконошанування єрессю.

Тим часом , обитель святого Стефана і її ігумен стали відомими в столиці. Імператору розповідали про подвижницьке життя ченців, про їх православне благочестя, про дар чудо творіння ігумена Стефана, про те, що чутка про святого Стефана розповсюдилась далеко за межі монастиря, а ім’я настоятеля оточене всезагальним шануванням і любов’ю. Імператора особливо розгнівало відкрите прихильне ставлення до іконо шанування і зневажання гонителів Православ’я в обителі святого Стефана. Архієпископ Константин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиримого противника його іконоборчих прагнень, і вжив багато зусиль, щоб перетягнути його на свою сторону або погубити.

Святого Стефана намагались переманити в стан іконоборців, спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, та марно. Тоді на святого навели наклеп, звинувативши його у співжитті з інокинею. Однак його провина не була доведена, оскільки обмовлена черниця мужньо заперечувала провину і померла від знущань і катування. Нарешті імператор наказав кинути святого в темницю, а монастир його розорити. У в’язницю до святого Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував всі докази єретиків і залишився вірним Православ’ю.

Тоді імператор наказав вигнати святого на один з островів в Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і туди незабаром почали сходитись ученики. Через деякий час святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чедеса, що творилися за його молитвою, розійшлась по всій імперії і укріпляла віру і дух Православ’я в народі.

Імператор наказав перевести святого Стефана в темницю на острові Фарос, а потім віддати його на суд. На суді святий спростував докази єретиків і догматично довів істинність іконо шанування. Для доказу святий показав золоту монету, на котрій було зображення імператора. Він запитав у суддів, що зробили б вони з людиною, котра, кинувши монету почала б топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина відразу була б страчена за те, що обезчестила царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає на того, хто безчестить образ Царя Небесного і Його святих, кинув монету і став топтати її ногами.
Імператор наказав в оковах відправити святого в темницю, де вже перебувало 342 старця, засуджених за шанування ікон. В цій в’язниці святий пробув одинадцять місяців, утішаючи ув’язнених. Разом з ними звершував він молебні співи, часто співаючи тропар Нерукотворному Образу Христа Спасителя. Безліч людей приходило до в’язниці і просили святого Стефана помолитися за них.

Імператор дізнавшись що святий і у в’язниці створив монастир, де постійно йде моління і шануються святі ікони, послав двох своїх найбільш улюблених слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого Коли браття увійшли в темницю і побачили осяяне Божественним світлом лице преподобного, вони припали до ніг преподобного просили прощення і його молитов, а царю сказали, що виконали наказ. Але імператор дізнавшись правду і вдався ще до одного обману. Сказавши своїм воїнам, що святий хоче його скинути зх. Престолу, він направив їх до темниці. Святий сповідник сам вийшов на зустріч розлюченим воїнам, які хотіли схопити його і поволокти по вулицям міста. Понівечене тіло воїни кинули в яму де ховали злочинців.

На слідуючий ранок над Авксентієвою горою зявилась вогняна хмара, потім морок густий опустився на столицю і пронеслась жорстока буря, яка вразила багатьох.

Святий мученик Іринарх і з ним 7 жон
Постраждали за Христа під час царювання Діоклетіана ( 284-305). Після найтяжчих мук їм відрубали голову.

Святитель Феодор, архієпископ Ростовський
Святитель Феодор, в миру Іоанн, був сином Стефана ( рідного брата преподобного Сергія Радонезького ). Ставши вдівцем, Стефан прийняв чернецтво і разом з 12-ти літнім сином прийшов в монастир до преподобного Сергія, який передбачаючи подвижницьке життя отрока Іоанна, постриг його з ім’ям Феодор. З благословення преподобного Сергія Феодор заснував монастир, який став незабаром приваблювати багато людей.

Своїм благочестивим житієм святитель був широко відомий в Москві та за її межами. Святиель Олексій возвів його в сан ігумена, а благовірний князь Димитрій Донський обрав його своїм духовником. Декілька разів святий Феодор їздив до Константинополь у церковних справах. В 1387 році він був рукоположений на архієпископа Ростовського.

Будучи ігуменом та архімандритом Симонового монастиря і не дивлячись на зайнятість загально церковними справами, святитель Феодор невтомно керував монастирським життям і серед учеників своїх виховав багатьох великих і славних подвижників. В Симоновому монастирі прийняли постриг іноки Кирил і Ферапонт – майбутні засновники двох відомих Білозерських монастирів – Кирилового і Ферапонтового. Відомо також, що святитель займався іконо писанням і прикрасив іконами свого письма Симоновсмьку обитель і багато інших московських церков.

У Ростові архієпископ Феодор заснував Рождественський дівочий монастир. Упокоївся святитель 28 листопада 1394 року. Мощі знаходяться в ростовському Успенському соборі.

Категорія: Житія Святих на кожен день | Додав: SERGIY_89 | Теги: Житія святих
Переглядів: 2605 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^