П`ятниця, 15.12.2017, 20:57
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Житія Святих на кожен день

Священномученик Симеон, єпископ Персидський; Преподобний Зосима, ігумен Соловецький
29.04.2012, 23:26

Священномученик Симеон, єпископ Персидський

Священномученик Симеон, єпископ Персидський, постраждав під час гоніння на християн від перського царя Сапора II (310-381). Він був єпископом міста Селевкії-Ктезіфона. Святителя обмовили в зв'язках з грецькою державою і ворожих діях проти персидського царя.

В 344 році цар видав указ, за яким християни були обкладені важким податком. Коли деякі з них відмовилися його платити (це було представлено як бунт), цар розпочав жорстоке гоніння на християн. Святого Симеона як мнимого ворога перського царства привели на суд у залізних кайданах разом із двома пресвітерами-мучениками Авделаєм і Ананією. Святий єпископ навіть не вклонився цареві. Той запитав, чому він не віддав йому належних почестей. Святитель відповів: "Раніше я кланявся твоєму сану, тепер же, коли я приведений для того, щоб відректися від мого Бога й відступити від своєї віри, мені не личить тобі кланятися".

Цар став переконувати його поклонитися сонцю, інакше він погрожував зовсім винищити християнство в країні. Але ні переконання, ні загрози не похитнули мужнього святителя, і його повели в темницю. По дорозі святителя побачив євнух Усфазан, колишній наставник царя.

Він встав і поклонився єпископу, але святитель відвернувся від нього і докорив в тому, що він, будучи християнином, зі страху перед царем поклонився сонцю. Євнух всім серцем розкаявся, змінив дорогий одяг на грубий і, сидячи біля дверей палацу, гірко плакав: "Горе мені, як я з'явлюся перед Богом моїм, від Якого відрікся? Ось - Симеон, і той відвернувся від мене!" Цар Сапор дізнався про печаль свого улюбленого вихователя і запитав його, що сталося. Той відкрито сказав царю, що гірко розкаюється в своєму відступництві і не буде більше поклонятися сонцю, а тільки Єдиному Істинному Богу. Цар здивувався такій раптовій рішучості старця і ласкаво переконував його не принижувати богів, яким поклонялися їх батьки. Але Усфазан був непохитний, і його засудили на смертну кару. Єдиним проханням мученика Усфазана було, щоб глашатаї сповістили все місто, що він вмирає не за злочин перед царем, а як християнин. Цар виконав його прохання.

Дізнався про кончину мученика Усфазана і святитель Симеон і зі сльозами подякував Господу. Коли його вдруге викликали до царя, святитель Симеон знову відмовився поклонитися язичницьким богам і сповідав віру в Христа. Розгніваний цар велів на очах у святителя посікти мечем всіх християн, які перебували у в'язниці. Без страху йшли на страту християни, благословляємі святителем, вони самі нахиляли голови під меч. Так був обезголовлений і супутник святителя Симеона священик Авделай. Коли черга дійшла до священика Ананії, він раптом затремтів. Тоді один з вельмож, святий Фусік, таємний християнин, злякався, що Ананія зречеться Христа, і голосно вигукнув: "Не бійся, старець, закрий очі і ти відразу побачиш Божественне Світло Господа нашого Ісуса Христа". Цим вигуком він видав себе. Цар наказав вирвати святому Фусіку язика та здерти з нього шкіру. Разом зі святим Фусіком була замучена і його дочка мучениця Аскітрея. Останнім підійшов до ката святитель Симеон і з молитвою поклав голову на плаху († 13 квітня 344). Всю пасхальну седмицю до 23-го квітня тривали страти. Мученицьку кончину прийняв і святий Азат євнух, близький царю сановник. Джерела вказують, що страждання прийняли 1000 мучеників, потім ще 100 і ще 150.

Преподобний Зосима, ігумен Соловецький

Преподобний Зосима, ігумен Соловецький, великий світильник російської Півночі, засновник чернечого гуртожитку на Соловецькому острові, народився в Новгородській єпархії, в селі Толвуї поблизу Онезького озера. З юних років він виховувався в благочесті, і після смерті батьків Гавриїла та Варвари роздав майно і прийняв постриг.

У пошуках відокремленого місця преподобний відправився на узбережжя Білого моря і в гирлі Суми зустрівся з преподобним Германом (пам'ять 30 липня), який повідав йому про пустельний морський острів, де він з преподобним Саватієм (пам'ять 27 вересня) прожив 6 років.

Близько 1436 відлюдники, благополучно здійснивши морське плавання, дістались до Соловецьких островів. Бог благословив місце їхнього поселення видінням преподобному Зосимі прекрасної церкви у повітрі. Преподобні своїми руками побудували келію й огорожу, почали обробляти і засівати землю. Одного разу пізно восени преподобний Герман відправився на материк за необхідними припасами. Через осінню негоду він не зміг повернутися. Преподобний Зосима провів всю зиму один на острові. Багато спокус він зазнав у боротьбі з бісами. Йому загрожувала голодна смерть, проте чудово з'явилися два незнайомці залишили йому запас хліба, борошна та олії. Навесні повернувся на Соловки преподобний Герман з рибалкою Марком і привіз запас їжі і снасті для рибної ловлі.

Коли на острові зібралося кілька пустельників, преподобний Зосима влаштував для них невелику дерев'яну церкву на честь Преображення Господнього з трапезною. На прохання преподобного Зосими з Новгорода був присланий в новостворену обитель ігумен з антимінсом для соборного храму. Так було покладено початок знаменитої Соловецької обителі. У суворих умовах віддаленого острова ченці зуміли організувати господарство. Але настоятелі, яких присилали на Соловки з Новгорода, не витримували життя в незвично важких умовах, і братія обрали ігуменом преподобного Зосиму.

Преподобний Зосима зайнявся влаштуванням внутрішнього побуту обителі, ввів суворий гуртожиток. У 1465 році він переніс на Соловки з річки Виг мощі преподобного Саватія. Обитель терпіла утиски від новгородських бояр, які відбирали у ченців улови риби. Преподобний змушений був відправитися в Новгород і шукати захисту в архієпископа. За порадою архієпископа він обходив будинки бояр і просив їх не допускати обитель до розорення. Впливова і багата бояриня Марфа Борецька наказала з безчестям вигнати преподобного Зосиму, але потім розкаялася і запросила його на обід, під час якого він раптом побачив, що шість найзнатніших бояр сидять без голів. Преподобний Зосима розповів видіння свого учня Даниїла і передбачив боярам швидку смерть. Це пророцтво виповнилося в 1478 році, коли при взятті Новгорода Іоанном III (1462-1505) бояри були страчені.

Незадовго до кончини преподобний сам приготував собі гріб, в якому був похований за вівтарем Преображенського храму († 17 квітня 1478). Згодом над його могилою була влаштована каплиця. Мощі його спільно з мощами преподобного Саватія 8 серпня 1566 були перенесені в боковий вівтар, освячений в їх честь в Преображенському соборі.

Багато чудес було засвідчено, коли преподобний Зосима з преподобним Саватієм являлись рибалкам, що гинули у морській глибині. Преподобний Зосима також покровитель бджільництва і охоронець бджіл, йому засвоєно навіть іменування «пасіка». До преподобному Зосими часто вдаються і в хворобах.

http://rivne-cerkva.rv.ua/statti/767-30kvitna.html


 



 

Категорія: Житія Святих на кожен день | Додав: SERGIY_89 | Теги: Житія святих
Переглядів: 1633 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^