П`ятниця, 24.11.2017, 02:58
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Житія Святих на кожен день

Ікони Божої Матері « Достойно є» («Милуюча»). Апп. Варфоломія і Варнави.
24.06.2012, 03:48
Ікона Божої Матері "Достойно є" знаходиться на горньому місці вівтаря соборного храму карейської обителі на Афоні.
В один з недільних днів, старець що жив неподалік від Кареї пішов в обитель на всенічне бдіння. В келії залишився послушник. При настанні ночі постукав невідомий інок. Під час всенощної, коли потрібно було співати "Чеснішу Херувимів ...", обидва встали перед іконою Божої Матері, що називалася Милуюча, і гість зауважив, що у них спочатку співають "Достойно є ..." Під час співу цієї нечуваної пісні ікона Богоматері сяяла небесним світлом, а послушник плакав від розчулення. На його прохання ця чудова пісня, через брак паперу, була записана на камені, що розм'якшився, як віск, під рукою дивного співака. Назвавши себе Гавриїлом, мандрівник став невидимий. Ікона Божої Матері, перед якою вперше була проспівана пісня "Достойно є", була перенесена в соборний храм Успіння Пресвятої Богородиці Кареї (адміністративного центру Афону). Плита, з написаними на ній Архангелом Гавриїлом піснею, була перенесена в Константинополь під час патріаршества святителя Микололая Хрисоверга († 995, пам'ять 16 грудня). Численні списки з ікони "Достойно є" ("Милуюча") свято шанують в православних храмах. Цей образ Пресвятої Богородиці шанується не тільки на Святій горі Афон, але й у всьому світі.

Святі апостоли Варфоломій і Варнава
24 червня (11 червня по старому стилю) Православна Церква відзначає день пам’яті Святих Апостолів Варфоломія та Варнави.
Святий апостол Варфоломій, один з 12 апостолів Христових, був родом з Кани Галілейської. Йому та апостолу Пилипу випав жереб проповіді Євангелія в Сирії ті Малій Азії й вони, благовіствуючи, то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Проходячи міста Сирії й Мізії, вони перенесли багато скорбей і напастей; їх закидували камінням, забирали до в в‘язниць. В одному із селищ вони зустрілися з апостолом Іоанном Богословом і разом відправилися у Фрігію. Святого апостола Пилипа супроводжувала сестра, діва Маріамна.
Свою проповідь святі апостоли й Маріамна підтверджували багатьма знаменнями. Вони силою своїх молитов знищили в місті Єраполі величезну єхидну, якій язичники покланялись як божеству. Там ж в Єраполі вони зцілили людину, по імені Стахій, який сорок років був сліпим. Стахій увірував у Христа й хрестився. Розповідь про це рознеслася по місту, і до домівки, де жили апостоли, стало стікатися безліч народу. Хворі й біснуваті зцілялися від своїх недуг, багато хрестилися. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути в темницю, а будинок Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужоземці відвертають народ від поклоніння своїм богам. Святих присудили до розп’яття.
Коли апостол Филип був вознесений на хрест униз головою, почався землетрус, земля, що розверзлася, поглинула правителя міста, жерців і безліч народу. Інші злякалися й кинулися знімати апостолів із хреста. Так як апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли швидко. Але апостол Филип встиг віддати Богові свою святу душу.. Поставивши Стахія єпископом Єраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна залишили це місто.
Благовістячи Слово Боже, Маріамна пішла в Ликаонію, де мирно померла. Апостол Варфоломій відправився в Індію, де перевів з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея й навернув до християнської віри багато язичників. Він відвідав також Вірменію, де створив багато чудес і зцілив дочку царя Полімія. На подяку цар послав апостолові дари, але той відмовився прийняти їх. Тоді Полімій із царицею й зціленою царівною, а також багатьма наближеними прийняли Водохрещення. Їхній приклад наслідували жителі десяти міст Вірменії.
Через змову язичницьких жерців, брат царя Астіаг схопив апостола в місті Альбані (нині місто Баку) і розіпнув униз головою. Але він і із хреста не переставав проповідувати. Тоді, за наказом Астіага, з апостола здерли шкіру й відітнули голову. Віруючі поклали його останки в олов’яну раку й погребли.
Близько 508 г. святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію, у місто Дари. Коли в 574 г. містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола й вийшли до берегів Чорного моря, але коли їх стали наздоганяти вороги, вони змушені були опустити раку з мощами в море. Рака дивом приплила до острова Ліпару. В IХ столітті, після узяття острова арабами, святі мощі були перенесені в Беневент, а в Х столітті частина їх перенесена в Рим.
Про святого апостола Варфоломія згадується в житії Йосипа – Песнописця. Одержавши від однієї людини частину мощів апостола Варфоломія, преподобний Йосип приніс їх у свою обитель біля Константинополя й побудував в ім’я апостола церкву, у якій поклав частину його мощів. Як говориться у житії, у день пам’яті апостола Варфоломія преподобний Йосип побачив його у вівтарі. Той підкликав Йосипа, взяв із престолу святе Євангеліє й поклав йому на груди зі словами: "Так благословить тебе Господь, пісні твої так усолодять всесвіт”. Відтоді преподобний Йосип почав писати гімни й канони й прикрасив ними не тільки свято апостола, але й дні пам’яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів.
Святий апостол Варнава народився на острові Кіпрі в родині багатих євреїв і був названий Йосипом. Освіту він одержав у Єрусалимі, виховуючись разом зі своїм другом і однолітком Савлом (майбутнім апостолом Павлом) у знаменитого в той час законоучителя Гамаліїла. Йосип був благочестивий, часто відвідував храм, строго дотримував постів, зберігав себе від юнацьких захоплень. Господь обрав його в числі 70-ти учнів і Йосип одержав друге ім’я – Варнава, що по-еврейськи значить "син утіхи”.
Разом зі святим апостолом Павлом Варнава довгий час проповідував Євангеліє в Малій Азії, потім на острові Кіпр. Він перший з апостолів відправився для проповіді в Італію, був у Римі й заснував єпископський престол у Медіолані (Мілані).
Після повернення на Кіпр апостол Варнава продовжував проповідь про Христа Спасителя й цим порушив проти себе іудеїв, які після довгих тортувань побили його каменями. Потім, розклавши багаття, кинули на нього тіло святого апостола для спалення, щоб знищити його безвісти. Але тіло апостола чудесним образом вогонь не зашкодив, і було таємно поховане християнами в печері. Відповідно до заповіту апостола на груди йому поклали переписане його власною рукою Євангеліє від Матфея.
Упокоївся апостол Варнава близько 62 року, на 76 році життя. Із часом місце поховання апостола в печері було забуто. Але на цьому місці були виявлені численні знамення. Хворі одержували тут повне зцілення від своїх недуг і верталися додому здоровими. Місце це стали називати "Місцем здоров’я”.
В 448 г. апостол Варнава тричі являвся у сновидінні архієпископові Кіпру Анфіму й показав місце поховання своїх мощів. У тому ж році 11 червня кіпрський архієпископ у зазначеному місці знайшов нетлінне тіло апостола, святе Євангеліє , що лежало на його грудях. Імператор Зенон дуже зрадів цій великій події. Він випросив в архієпископа Євангеліє, знайдене на грудях апостола Варнави, і поклав його у своїй придворній церкві. На місці знаходження святих мощів при сприянні імператора був споруджений храм.
Із цього часу Кіпрська Церква стала називатися апостольською й одержала право самостійного обрання предстоятеля.

Категорія: Житія Святих на кожен день | Додав: SERGIY_89 | Теги: Житія святих
Переглядів: 1741 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^