Субота, 22.07.2017, 07:43
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Житія Святих на кожен день

30 листопада
30.11.2012, 12:58
Святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський

Святитель Григорій народився в місті Неокесарії ( північ Малої Азії) у язичницькій сім’ї. Отримавши прекрасну освіту, він від юності прагнув до Істини, але мислителі древності не могли втамувати його спрагу пізнання. Істина відкрилась йому лише в Святому Євангелії і юнак став християнином.
Для продовження освіти святий Григорій вирушив в Александрію, відомий тоді центр язичницької та християнської ученості. Допитливе юнацтво приходило до Александрійського огласительного училища, де проповідував пресвітер Ориген, відомий вчитель який володів великою силою розуму і глибиною пізнань. Святий Григорій став учеником пресвітера Оригена. Пізніше святитель так писав про свого наставника: « Цей чоловік отримав від бога найвеличніший дар - бути перекладачем слова Бога до людей, розуміти Слово Боже, як Бог Сам його використовував, і пояснити його людям, як вони можуть зрозуміти». Вісім років навчався святий Григорій в Оригена і прийняв від нього Хрещення.
Подвижницьке життя святого Григорія, ціломудреність, чистота і нестяжання викликали заздрість в самовпевнених і гріхолюбних однолітків – язичників, і вони вирішили навести наклеп на святого Григорія. Одного разу, коли він розмовляв з учителями на площі, до нього підійшла відома в місті блудниця і стала вимагати оплати за ніби здійснений з нею гріх. Спочатку святий Григорій лагідно заперечив їй, що вона помиляється , приймаючи його за когось іншого. Однак блудниця невгамовувалась. Тоді він попросив друга дати їй грошей. Як тільки блудниця взяла в руки неправедну винагороду, вона відразу впала на землю в припадку біснування, а потім призналась в обмані. Григорій звершив над нею молитву і біс залишив її.
Повернувшись в Неокесарію, святий відмовився від діяльності в миру , до якої його наполегливо схиляли впливові співгромадяни. Він пішов в пустелю, де в пості і молитві стяжав високу духовну досконалість і благодатні дари прозорливості і пророцтва. Святитель Григорій полюбив пустельництво і хотів залишитись в усамітнені до кінця своїх днів, однак Господь вирішив інакше.
Єпископ Кападокійського міста Амасії, Федим, дізнавшись про подвижницьке життя святого Григорія, вирішив поставити його єпископом Неокесарійським. Передбачивши духом бажання владики Федима, святий став переховуватись від посланців єпископа, котрим було доручено розшукати його. Тоді єпископ Федим руко поклав святого на єпископа заочно, просячи Господа, щоб Він Сам освятив незвичайну хіротонію. Святий Григорій прийняв таку надзвичайну подію як виявлення волі Божої і не посмів противитись. Цей епізод з житія святого Григорія описав святитель Григорій Ниський. Він же повідомляє, що вищий церковний сан святий Григорій Неокесарійський прийняв тільки після здійснення над ним всіх відповідних священнодій єпископом Редимом Амасійським.
Святитель Григорій перед хіротонією, під час якої потрібно було виголосити Сповідання віри, гаряче і старанно молився, просячи Бога і Божу Матір відкрити йому істинний образ поклоніння Пресвятій Тройці. Під час молитви йому явилась Пречиста Діва Марія, яка сяяла, як сонце, з апостолом Іоанном Богословом, облаченним в архієрейські одежі. За велінням Богородиці апостол Іоанн навчив святого, як достойно і праведно слід сповідувати тайну Святої Тройці. Святий Григорій записав все, що відкрив йому апостол Іоанн Богослов. Таємничий Символ віри, записаний святителем Григорієм Неокесарійським, - велике Божественне Откровення в історії Церкви. На ньому ґрунтується вчення про Святу Тройцю в Православному Богослів’ї. Пізніше воно було розкрите святими отцями Церкви – Василієм Великим, Григорієм Богословом, Григорієм Ниським. Символ святого Григорія Неокесарійського був розглянутий і затверджений Першим Вселенським Собором ( 325 р.), який підтвердив його важливе значення для Православ’я. Ставши єпископом святитель Григорій вирушив до Неокесарії. Дорогою з Амасії він вигнав бісів з язичницького храму, жрець якого навернувся до Христа. Навернений став свідком ще одного чуда, звершеного святителем, - за його словом зрушилась з місця величезна кам’яна глиба. Проповідь святителя була дієвою, живою, плодовитою. Він навчав,творячи Іменем Христовим чудеса: зціляв хворих, допомагав нужденним, примиряв тих, хто сварився і приймав скарги. Два брата при поділі спадщини не могли домовитись про озеро, яке було у власності їхнього померлого батька. Кожний з братів збирав навколо себе друзів-однодумців. Готувалось побоїще. Святитель умовив їх відкласти завершення суперечки до наступного дня, а сам всю ніч молився на березі озера, яке стало причиною сперечання. На наступний день всі побачили, що предмету сперечання більше не має, - озеро пішло під землю. Силою молитви святитель приборкав одного разу розлив річки, своїм жезлом визначивши краї повені. Іншого разу, при будівництві церкви, він звелів іменем Христовим потіснитись горі і звільнити місце під фундамент.
Коли почалось гоніння на християн при імператорі Декію ( 249-251рр.), святитель Григорій відвів свою паству на віддалену гору. Один язичник, що знав місцезнаходження християн показав його гонителям. Воїни оточили гору. Святитель вийшов на відкрите місце підняв руки до неба і звелів своєму диякону робити так само, почав молитися. Воїни обшукали всю гору пройшли декілька раз біля молільників, і не побачивши їх повернулися назад. Вони розповіли в місті, що на цій горі заховатись немає де: там нікого нема стоять лише два дерева неподалік одне від одного.. Доносчик був вражений чудом, розкаявся і став ревним християнином.
Після припинення гонінь святитель Григорій повернувся в Неокесарію. З його благословення були встановлені церковні свята на честь мучеників, що постраждали за Христа. В той час стало розповсюджуватись лжевчення єретика Павла Самосатського ( Самосата - місто в Сирії). Цей єретик змішував Сутність Нероздільної Тройці з Сутністю Єдиного Бога Отця хвилюючи розуми багатьох християн. Єресь Павла Самосатськогобула засуджена на першому Антиохійському Соборі, який відбувся в 264 році. На цьому Соборі святитель займав перше місце.
Своїм богоугодним житієм, проникливою проповіддю, чудотвореннями та благодатним керівництвом паствою святитель неухильно примножував число навернених до Христа. Перед його кончиною в місті залишилось тільки 17 язичників. А коли святитель вступав на кафедру було всього 17 християн.
Символ Віри Григорія Чудотворця, Неокесарійського
Єдиний Бог, Отець Слова Живого, Премудрості іпостасної і Сили і Образу вічного, Досконалий Родитель Досконалого, Отець Сина Єдинородного Єдиний Господь, єдиний від єдиного Бог від Бога, Накреслення і Образ Божества, Слово дієве, Премудрість, що обіймає склад всього і творча Сила всього сотвореного, істинний Син істинного Отця, Невидимий Невидимого і Безсмертний Безсмертного і Вічний Вічного і Єдиний Дух Святий, що від Бога має буття і через Сина явився (людям), Образ Сина, Досконалий Досконалого, Життя, Винуватець живучих, ( Джерело святе), Святість, Податель освячення, в Ньому ж являється Бог Отець, сущий над всім і у всьому, і Бог Син, Котрий через все Тройця досконала славою і вічністю і царством нероздільна і не відчужувана. Тому немає в Тройці нічого ні сотвореного ні привнесеного, чого раніше не було, а потім з’явилося, бо ні Отець ніколи не був без Сина, ні Син без Духа, але Непорушна і Незмінна – завжди та ж Тройця.

Преподобний Никон, ігумен Радонезький

Преподобний Никон, найближчий ученик і преємник преподобного Сергія Радонезького, народився в Юр’єві-Польскому. Почувши про ангельське житіє Радонезького чудотворця, отрок прийшов до преподобного Сергія і просив постригти його в чернечий образ. Преподобний Сергій прозрівши чистоту і благорозумство отрока і дав йому випробування – послав до свого ученика преподобного Афанасія Висоцького. Але і преподобний Афанасій не відразу прийняв його. Лише бачачи невідступність отрока він постриг його в чернечий чин. Преподобний Никон, живучи в нього, вправлявся у молитві, вивчав Священне Писання і перебував в чеснотах і чистоті. Коли він досяг повноліття, то був рукопокладений в сан священика. Через деякий час преподобний Афанасій благословив йому побачитись з преподобним Сергієм. Преподобний Сергій, весело поглянувши на нього, сказав: « Добре. Що ти прийшов, чадо Никоне», і люб’язно прийняв його. Він звелів преподобному Никону служити братії. Цілі дні проводив ученик в монастирських справах, а ночі – в молитвеник бесідах з Богом. Преподобний Сергій утішався його житієм. Отримавши про нього особливе сповіщення, преподобний Сергій звелів ученику перебувати з собою одній келії, щоб зробити його учасником духовних успіхів. Він з любов’ю повчав його і багато пояснював сутність духовного життя. Преподобний Сергій поставив преподобного Никона спочатку на посаду помічника настоятеля, а за шість місяців до свого представлення, коли віддався безмовності, призначив ученика своїм преємником. Після упокоєння преподобного Сергія ( + 25 вересня 1392 року) він з любов’ю підтримував все що було встановлене засновником обителі. Преподобний мав звичку обходити всі монастирські служби, але ніколи не полишав і загальних діл, працюючи нарівні з усією братією. Але тягар настоятельства обтяжував його. Згадуючи своє безмовне житіє спочатку в Серпуховському Висоцькому монастирі. А потім з преподобним Сергієм, він залишив настоятельство і усамітнився в окрему келію. Шість років обителлю керував Сава Сторожевський. В 1400 році він заснував свій монастир під Звенигородом, і братія ублагала преподобного никона знову прийняти настоятельство. Він погодився, але призначив собі на кожен день певний час для безмовності, щоб на одинці предстояти Богу. Коли розійшлася чутка про нашестя на Русь хана Едегея (1408 р.), преподобний Никон старанно молився Богу про збереження обителі. У тонкому сні йому явились святителі Києво - Московські Петро і Олексій з преподобним Сергієм і сказали, щоб він не сумував за спустошення обителі, яка не запустіє, а ще більше збільшиться. Таким чином, отримавши утіху від цього небесного явлення преподобний Никон не впав у відчай і дійсно обитель залишилась неушкодженою. Преподобний Никон почав будувати кам’яний храм над гробом свого учителя, духовного отця Сергія. Під час копання ровів під фундамент були знайдені чесні мощі преподобного Сергія. При загальній радості святі мощі були покладені в нову раку і поставлені в дерев’яній церкві, яка була перенесена на нове місце ( зараз на цьому місті храм на честь Зішестя святого Духа). Новий храм був побудований на честь Святої Живоначальної Тройці. Для оздоблення храму преподобний Никон запросив кращих іконописців, преподобних ченців Андрія ( Рубльова) та Даниїла ( Чорного). Тоді преподобний Андрій і написав ікону Животворчої Тройці, втіливши в ній те, що було відкрито преподобному Сергію. До кінця свого житія піклувався преподобний Никон про влаштування Троїцької церкви. У передсмертному видінні йому було показане місце майбутнього упокоєння разом з преподобним Сергієм. Він прикликав братію і дав їй настанови. Причастившись Пречистих Тіла і Крові Христових, преподобний Никон дав братії останнє благословення і сказав6 « Піди, душе моя, туди, де тобі приготовано приготувати, піди з радістю, Христос кличе тебе». Осінивши себе хресним знаменням, преподобний Никон упокоївся 27 листопада 1426 року. Він був похований біля раки Преподобного Сергія. За святителя Іони ( 1448-1461 рр.) ієромонах Пахомій Логофет написав службу і житіє преподобного Никона, а в 1547 році йому було встановлене загальне святкування. В 1548 році над гробом преподобного Никона була побудована церква його імені, а в 1623 році на її місці була встановлена нова, в якій і спочивають під спудом святі мощі преподобного Никона.

http://www.cerkva.vn.ua/index.php/biblioteka/zhytiia-sviatykh/lystopad?start=22

Категорія: Житія Святих на кожен день | Додав: Prytyska
Переглядів: 1168 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^