П`ятниця, 24.11.2017, 02:59
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Житія Святих на кожен день

23 червня
23.06.2012, 21:02
Святитель Іоанн (Максимович) митрополит Тобольський
Іоанн Максимович народився в 1651 році в Ніжині. Його батько - Максим Васильківський, що був родом, ймовірно, з містечка Василькова на Київщині, був людиною торгівельною і тримав в оренді різні дохідні статті того часу.
У Максима Васильківського було шість синів, і всі вони отримали освіту в Києво-Могилянської колегії. Потім Максимовичі досягли високого положення в суспільстві: займали старшинські посади у Війську Запорозькому, володіли різними маєтками і, крім того, поріднилися з деякими знатними родинами. Старший із синів "обывателя Киево-Печерского", майбутній святитель Іоанн, після закінчення курсу навчання, незважаючи на свою молодість, був залишений у Києво-Могилянській колегії, де обійняв посаду професора латинської мови.
В 1680 році він прийняв чернечий постриг від Києво-Печерського ігумена Інокентія (Гізеля) і став виконувати посаду економа в Лаврі, залишаючись при цьому проповідником Слова Божого в колегії. Невдовзі він був висвячений у сан ієродиякона, а потім ієромонаха. В 1678 році Іоанна Максимовича, як найбільш здібного, Печерська братія відправила в Москву із проханням про допомогу Лаврі у випадку нападу турків на Київ і про дозвіл ченцям, при необхідності, перейти в Брянський Свенський монастир. Обидва клопотання одержали задоволення, причому Іоанну доручено було завідувати Свенським монастирем у званні намісника. Після цього Максимович ще багато разів успішно виконував відповідальні доручення. З 1695 по 1697 рік Іоанн Максимович був настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря.
Після кончини архієпископа Феодосія на Чернігівську архієрейську кафедру було три кандидати: Іоанн Максимович, архімандрит Чернігівського Єлецького монастиря, Лаврентій Крещанович, ігумен Чернігівського Троїце-Іллінського монастиря, і Михаїл Лежайский, архімандрит Новгород-Сіверського Спаського монастиря. Для обрання нового архіпастиря в Чернігові зібралася рада із представників духовнства, козацької старшини і пастви. Митрополит Київський Варлаам (Ясинський) писав, що "бажає бачити архієпископом архімандрита Новгород-Сіверського Михаїла Лежайского; якщо він відмовиться по слабкості здоров'я - то архімандрита Єлецького монастиря Іоанна Максимовича". Довірені гетьмана Івана Мазепи - генеральний обозний В. Дунін-Борковський, Чернігівський полковник Я. Лізогуб, генеральний бунчужний І. Скоропадський "від імені всього війська", а Чернігівський війт "від імені міщанства" висловилися за Максимовича. Ігумен Троїце-Іллінського монастиря також проголосував за Максимовича.
І хоча останній подав голос за Лежайського, вибір був очевидний: Чернігівським архієпископом повинен був стати Іоанн Максимович. Його хіротонія відбулася 10 січня 1697 року в Москві, звершена Патріархом Адріаном. Після повернення з Москви, новий Чернігівський архіпастир 20 липня того ж року на своє місце в Єлецьку обитель поставив ігумена Батуринського Миколаївського монастиря Димитрія Туптала, згодом митрополита Ростовського.
Іоанн Максимович керував Чернігівською єпархією 14 років. За цей час вона досягла вищого свого розквіту. В 1700 році Максимович заснував у Чернігові за типом Києво-Могилянської академії "Чернігівські Афіни" - колегіум, перший вищий навчальний заклад на Лівобережній Україні. У Чернігові продовжувала працювати друкарня, у якій видавалося багато творів самого Іоанна Максимовича. Життя Чернігівського архіпастиря сяяло високими християнськими чеснотами. Чудово зцілившись від тяжкої хвороби за молитвами святителя Феодосія, архієпископ Іоанн розпорядився влаштувати над його труною в Борисо-Глібському соборі кам'яну печеру. Іоанну Максимовичу довелося керувати Чернігівською єпархією у важкий і грізний час 1708 - 1709 років, коли на Лівобережжі вирішувалася доля Північної війни, доля України. Святитель Іоанн (Максимович) брав участь у виборах нового гетьмана - Івана Скоропадського, після того, як славний гетьман Іван Мазепа зазнав поразки, разом зі шведами, від ката України, кривавого Петра І, під Полтавою.
Останні роки свого життя Іоанн Максимович провів у далекому Сибіру, очолюючи велику Тобольську митрополію. Його пастирство в Сибіру було нетривалим (1712 - 1715), але плідним. Святитель опікувався освітою своєї єпархії, удосконалив слов'яно-латинську школу, відкриту його попередником, знаменитим місіонером митрополитом Філофеєм Лещинським. Максимович успішно продовжив апостольську проповідь християнства серед сибірських іновірців. Святитель Іоанн є засновником православної духовної місії в Пекіні. Про його життя в Сибіру літописець говорить: "Був тихий, скромний, благорозсудливий, до бідних жалісливий, милостивий". Часто він таємно допомагав людям матеріально. У день смерті 10 червня 1715 року св. Іоанн після Божественної літургії, як це було у звичаї в нього і раніше, улаштував у своєму домі трапезу для духівництва і бідняків і сам прислуговував за столом.
Потім, попрощавшись із усіма, святитель вийшов у свої покої і, під час благовісту до вечерні, помер на молитві, стоячи на колінах. Тіло угодника Божого святителя Іоанна було поховано в боковому вівтарі Іоанна Золотоустого кафедрального Успенського собору Тобольська. Через численні чудеса і давнього місцевого шанування св. Іоанна, в 1916 році Руська Православна Церква встановила святкування пам'яті святителя в день його смерті - 10 червня, за старим стилем.

Преподобний Силуан, схимник Києво-Печерський
До великого сонму преподобних отців Печерських належить також преподобний Силуан. Відомо, що преподобний Силуан, схимник Печерський, подвизався в Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря в XIII-XIV столітті. Одного разу він силою своєї молитви зв'язав злодіїв, які прийшли в монастирський сад, і вони три дні не могли зрушити з місця. Коли ж вони покаялися, преподобний відпустив їх.
Після багатьох трудів і подвигів преподобний мирно упокоївся і був похований у Дальніх (Феодосієвих) печерах.

Священномученик Тимофій, єпископ Пруський (361-363).
Священномученик Тимофій, єпископ Пруський (Віфінія), за чистоту і святість життя отримав від Господа дар чудотворення. У Прусах багатьох язичників він навернув до віри Христової. Імператор Юліан Відступник (361 - 363), почувши про святого Тимофія, кинув його до в'язниці, але й там святитель продовжував євангельську проповідь. Юліан знову заборонив йому навчати про Ім'я Ісуса Христа, але святий безбоязно продовжував поширювати християнську віру. Тоді імператор наказав обезголовити святого. Згодом святі мощі єпископа були перенесені до Константинополя.

Категорія: Житія Святих на кожен день | Додав: SERGIY_89 | Теги: Житія святих
Переглядів: 1585 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^