Понеділок, 11.12.2017, 04:45
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Житія Святих на кожен день

12 березня
12.03.2012, 11:44
Святитель Арсеній, митрополит Ростовський
Народився святитель Арсеній, в миру – Олександр Іванович Мацієвич, 1697 р. у Володимирі-Волинському. Походив він із шляхетного роду. Батько святителя був православним священиком. З самого дитинства Олександр мав хист до науки. Отримав гарну освіту, навчався у Львівській та Київській академіях. Святитель Арсеній був майстерним у проповіді У 1716 р. майбутнього митрополита направили в Новгород-Сіверський Спасів монастир проповідником. Тут його було пострижено у чернецтво з ім’ям Арсеній.
Ієромонах Арсеній багато потрудився у місіонерській справі серед народів Сибіру. Ревний борець з розколом, він був флотським священиком у Камчатській експедиції. Пізніше працював викладачем та екзаменатором кандидатів у священство в Петербурзі. У 1741 р. прийняв єпископську хіротонію і був призначений на Тобольську кафедру з титулом «Митрополит Тобольський і всього Сибіру». Але слабке здоров’я не дозволило йому довго перебувати на цій кафедрі. У лютому 1742 р. святитель Арсеній, за указом імператриці Єлизавети Петрівни, був направлений у Ростовську єпархію, якою він керував протягом 20-ти років.
Святитель Арсеній був ревним архипастирем і старанно піклувався про свою паству. Сяйвом благочестивого житія він засяяв у Ростовській землі, як справжній світильник віри православної. Архипастир дуже любив проповідувати. За свідченням «Літописця про Ростовських архиєреїв» – проповідь святителя, зігріта теплотою віри, привертала велику кількість слухачів, глибоке мовчання яких переривалось хіба одним побожним зітханням. Красномовним свідченням його проповідницької діяльності є дванадцять величезних томів, написаних густим шрифтом, які містять численні проповіді і замітки святого. З житія святителя Арсенія дізнаємось, що владика був до всіх милостивим, часто служив, давав милостиню убогим. Після двадцятилітнього керування найбагатшою єпархією у нього не виявилося ні розкішного одягу, ні гарного посуду, ні грошей, ніякого багатства, лише 10 пудів цукру, які подарували йому купці і він не встиг роздати їх.
Треба зазначити, що час, коли святительствував владика Арсеній, був тяжким для Церкви Христової на Русі, бо ще Петро І кривавий цар-тиран поставив Православну Церкву у Російській імперії на коліна, скасувавши патріаршество. Справу нечестивця Петра продовжила імператриця Катерина ІІ, яка, власне, навіть не мала слов’янського походження, а була з лютеранського німецького аристократичного роду і через шлюб з цесаревичем Петром Феодоровичем унаслідувала Російський престол.
Період правління Катерини ІІ можна охарактеризувати, як добу жорстокого гоніння на Церкву Христову. Православна Церква утискалася в її правах. Імператрицею було видано ряд указів, згідно з якими закривались монастирі, у Церкви забирались землі.
Саме проти такого свавілля Катерини ІІ виступив святий сповідник. Він відкрито виразив протест щодо нововведень, які шкодили Церкві. Через відкритий спротив митрополита Арсенія, імператриця зненавиділа його. Ознайомившись з посланнями святого, Катерина розцінила їх як втручання в політику імператриці, а також, як образу її Імператорської Величності. Святителя арештували і привезли до Москви. 1 квітня 1763 р. він став перед судом Синоду. Цей неправедний суд постановив: «...позбавити архиєрейства і клобука й послати у віддалений монастир».
Треба сказати, що суддями митрополита були молоді єпископи, більшість з яких вчив святитель Арсеній. На жаль, Преосвященні судді забули слова Священного Писання: «Пам’ятайте наставників ваших»(Євр. 13. 7). Наруга позбавлення сану святителя відбувалась в Московському кремлі в храмі Трьох Святителів, поруч із Христовою палатою, у якій відбувалось кривосуддя над Митрополитом.
Святитель мав дар прозорливості. Коли він свій архиєрейський одяг і знаки сану віддавав, то кожному із його суддів пророче передбачив кінець їхнього життя. А храм Трьох Святителів, через два місяці після несправедливого суду, завалився без видимих на те причин. Зважаючи на ці події, у народі ще більше зміцнилася думка про митрополита Арсенія, як про мученика. Нечестивій помсті Катерини не було меж. Вона була не задоволена досягнутим і вирішила заховати в’язня так, щоб народ забув за нього. Святителя позбавили чернечого чину, в мирському одязі, з образливим іменем «Андрєй Враль» перевезли у Ревель (тепер – Таллінн). Його розмістили в казематі фортеці у камері розміром 2 на 3 метри, двері якої були замуровані, де фактично він був заживо похований.
Коли святитель відчув наближення своєї кончини, то попросив привести до нього священика зі Святими Дарами. Священик, зайшовши до камери, побачив перед собою не в’язня в обірваному одязі, а архиєрея в облаченні, і з жахом вибіг звідти. Коли ж священика знову ввели до камери, то він побачив митрополита Арсенія вже простим в’язнем.
Звершивши тяжкий подвиг сповідництва за віру Христову і перенісши наругу від нечестивої імператриці, святитель Арсеній у страшних муках від голоду і холоду відійшов до Господа. Сталося це 28 лютого 1772 р. Після упокоєння праведника на стіні його тюремної келії було знайдено напис: «Благо мні, яко смирил мя єси». Як влада не намагалася стерти в народі пам’ять про святого страдника, та все ж православні вірні свято шанували його, як великого угодника Божого.
Нині святитель канонізований нашою Православною Церквою і поповнив великий сонм угодників Божих, що засяяли на духовному лузі землі Волинської. Маючи ще одного заступника за душі наші з розчуленням взиваймо: «Святителю, отче Арсенію, моли Бога за нас»!

Преподобний Василій, сповідник

Преподобний Василій сповідник був ченцем і постраждав в часи царювання іконоборця Лева Ісавра (717 - 741). Коли розпочалося гоніння на шанувальників святих ікон, святого Василія разом з його сподвижником преподобним Прокопієм (пам'ять 27 лютого) був засуджено на численні катування і ув'язнено, де обидва мученики карались довгий час, до самої смерті нечестивого імператора. Коли святих сповідників Василія і Прокопія звільнили разом з іншими шанувальниками святих ікон, вони продовжили свій чернечий подвиг, наставляючи багатьох у православній вірі і добродійному житті. У 750 році преподобний Василій мирно упокоївся.

Блаженний Миколай, Христа ради юродивий, Псковський

Блаженний Миколай Псковський більше трьох десятиліть ніс подвиг юродства. Ще задовго до смерті він здобув благодатні дари Святого Духа і був удостоєний дару чудотворінь і пророцтва. Сучасники-псковичі звали його Микула (Микола, Никола) Саллос, що в перекладі з грецької означає "блаженний, юродивий", і ще за життя вшановували як святого, називаючи також Микула Святий.
У лютому 1570 року, після спустошливого походу з опричним військом на Новгород, цар Іван Грозний рушив на Псков, підозрюючи зраду і готуючи йому долю Новгорода. Як свідчить Псковський літопис, "прийшов цар... з великою злістю, як лев рикаючи, бажаючи розтерзати неповинних людей і багато крові пролито".
Ціле місто молилося про відвернення царського гніву. Почувши дзвін до утрені по всьому Пскову, цар, як свідчить напис на чудотворній Любятовській (у Любятові розташовувалось царське військо) іконі Розчулення Божої Матері (пам'ять 19 березня), "розчулившись серцем, сказав своїм воїнам: "Затупіть мечі об камінь, нехай припиниться вбивство"".
Всі жителі Пскова вийшли на вулиці, і кожна сім'я стояла на колінах біля воріт свого будинку, винісши хліб і сіль для зустрічі володаря. На одній з вулиць назустріч цареві вибіг блаженний Миколай верхи на палиці, ніби скачучи на коні, і закричав цареві: "Івасику, Івасику, поїж хліба-солі, а не християнської крові".
Цар наказав зловити юродивого, але той став невидимим. Заборонивши вбивства, Іван Грозний, проте, мав намір пограбувати місто. Цар слухав молебень у Троїцькому соборі, поклонився мощам святого благовірного князя Всеволода-Гавриїла (пам'ять 24 лютого) і побажав отримати благословення у блаженного Миколая.
Коли цар прийшов до келії блаженного, той сказав: "Не замай, мінухне, нас (не чіпай, перехожий, нас) і піди від нас, бо не буде тобі на чому втікати". Юродивий запропонував цареві на частування шматок сирого м'яса. "Я християнин і не їм м'яса в піст", - сказав йому Іван. - "Ти п'єш кров людську", - відповідав йому блаженний, повчаючи царя "багатьма жахливими словами", щоб той припинив вбивства і не грабував святі Божі церкви. Але Іван не послухався і наказав зняти дзвін з Троїцького собору, і тоді, згідно пророцтва святого, згинув найкращий кінь царя.
Молитва і слово блаженного збудили совість володаря. Переляканий пророцтвом, що збулося, і викритий в лиходійствах, Грозний, наказавши зупинити грабіж, утікав з міста. Опричники, свідки цього, писали: "Могутній тиран... пішов побитий і присоромлений, немов прогнаний ворогом. Так убогий жебрак злякав і прогнав царя з безліччю тисяч воїнів".
Блаженний Миколай помер 28 лютого 1576 року і був похоронений у Троїцькому соборі врятованого ним міста. Такій честі удостоювалися лише псковські князі і, згодом, архіпастирі.
Місцеве шанування блаженного почалося вже через 5 років після його смерті. У 1581 році, при облозі Пскова військами польського короля Стефана Баторія, ковалеві Дорофію було явлення Божої Матері з сонмом псковських святих, що молилися за місто, серед яких був і блаженний Миколай.

У кафедральному Троїцькому соборі Пскова і нині спочивають мощі блаженного Миколая Псковського, який "у тілі будучи юродивим ... став громадянином вишнього Єрусалиму.., царську державу і розпал лютування на милість обернувши".

http://www.cerkva.vn.ua/index.php/biblioteka/zhytiia-sviatykh/berezen/125-12-bereznia-pam-iat-svt-arseniia-matsiievycha-mytr-rostovskoho-prp-vasyliia-spovidnyka-blzh-mykolaia-khrysta-rady-iurodyvoho-pskovskoho

Категорія: Житія Святих на кожен день | Додав: Prytyska | Теги: Житія святих
Переглядів: 440 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^