Неділя, 19.11.2017, 22:36
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід










Головна » Файли » Закон Божий

III. Літургія вірних
29.11.2012, 13:16
Так називається третя частина літургії тому, що на ній можуть бути присутніми тільки вірні, тобто хрещені. її можна поділити на такі частини.

1) перенесення чесних дарів з жертовника на престіл;
2) приготування віруючих до освячення дарів;
3) освячення (переосутнення) дарів;
4) приготування віруючих до причастя;
5) причастя і
6) подяка за причастя і відпуст.

1. ПЕРЕНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДАРІВ З ЖЕРТОВНИКА НА ПРЕСТІЛ

Після запрошення оголошеним вийти з храму виголошуються дві короткі єктенії та співається херувимська пісня: "Ми, що херувимів тайно уявляємо і Животворчій Тройці Трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування. Щоб підняти Царя всіх, Якого в славі невидимо проводять ангельські чини. Алилуя" (тричі).

Херувимська пісня нагадує віруючим, щоб вони залишили усяку думку про житейське, уявляли собі, що вони, подібно до херувимів, знаходяться поблизу від Бога, на небі, і ніби з ними співають Йому трисвяту пісню - хвалу Богу. Перед херувимською піснею відчиняються Царські врата, і диякон звершує кадіння, а священик у таємній молитві просить Господа очистити його душу і серце від лукавого і силою Св. Духа сподобити його принести Богу приготовані дари. Потім священик із дияконом упівголоса тричі промовляють херувимську пісню, й обидва відходять до жертовника для перенесення чесних дарів з жертовника на престіл. Диякон, маючи на лівому плечі воздух (великий покрівець), несе на голові дискос, а священик у руках - св. чашу.

Вийшовши з вівтаря північними дверима (співання херувимської пісні у цей час переривається на словах: "відкладімо нині всякі житейські піклування"), вони зупиняються на амвоні і, повернувшись обличчям до віруючих, моляться за патріархів, за митрополитів, за архиєпископів, за правлячого архиерея, за священство, за чернецтво, за будівничих храму, за присутніх православних християн і повертаються через Царські врата у вівтар. Чесні дари ставляться на престіл на розгорнутому антимінсі і покриваються "воздухом", після чого Царські врата зачиняються і закриваються завісою; співці ж тим часом закінчують херувимську пісню. Перенесення дарів з жертовника на престіл називається великим входом і знаменує собою урочисте шестя Ісуса Христа на вільні страждання і хресну смерть. Віруючі у цей час повинні стояти з нахиленою головою і молити Господа пом'янути їх і всіх близьких у Царстві Його; при словах священика: "Вас і всіх православних християн нехай пом'яне Господь Бог..." потрібно впівголоса сказати: "І священство твоє нехай пом'яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків".

2. ПРИГОТУВАННЯ ВІРУЮЧИХ ДО ОСВЯЧЕННЯ ЧЕСНИХ ДАРІВ

Після великого входу йде приготування віруючих до достойної присутності при освяченні приготованих дарів. Воно починається благальною єктенією: "Доповнімо молитву нашу Господеві" за "принесені чесні дари", щоб вони були угодні Господу, про що в той же час таємно молиться священик, і щоб Господь освятив їх Своєю благодаттю. Далі ми просимо у Господа допомогти провести весь день у досконалості, тобто свято, мирно і без гріха, послати нам ангела-охоронителя, який настановляє на путь істини і добра й охороняє нас від усякого зла; просимо простити і забути наші випадкові гріхи, що часто повторюються; дарувати нам усе добре і корисне для душі (а не те, що усолоджує наші згубні пристрасті і чого ми часто жадаємо), і щоб усі люди жили і трудились у мирі між собою (а не у ворожнечі і боротьбі), і щоб ми провели останок життя свого у мирі з ближніми і зі своїм сумлінням і в покаянні за звершені гріхи сподобилися християнської кончини, тобто сповідавшись і прийнявши св. таїни Христові. Ми просимо кінця життя безболісного, бездоганного, адже бувають випадки смерті ганебної для християнина, наприклад, від пияцтва, самогубства, бійки (дуелі) та ін. Ми просимо кінця життя мирного, тобто в душевному мирі, спокої і примиренні з ближніми. І щоб Господь сподобив нас дати добру безбоязну відповідь на Страшному Суді Його. Для гідної присутності при звершенні св. Таїнства необхідні: спокій душевний, взаємна любов та істинна православна віра, яка об'єднує всіх. Тому після благальної єктенії священик, благословляючи народ, промовляє: "Мир усім!" Віруючі висловлюють таке саме побажання і його душі: "І духові твоєму". Потім виголошується: "Полюбімо один одного, щоб однодумно сповідувати", після чого хор співає: "Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну". Цим засвідчується, Кого слід так однодушно (однодумно) сповідувати. За наступним виголосом: "Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!" співається (або читається) Символ віри, в якому коротко, але вичерпно точно викладається віра у Св. Тройцю та інші головні істини православної Церкви. При цьому завіса на Царських вратах відкривається і "воздух" з чесних Дарів знімається. Слова: "Двері, двері!" в давнину нагадували воротарям, щоб краще пильнували за дверима храму і не впускати в нього оголошених і невіруючих; тепер цими словами нагадується віруючим закрити двері своєї душі для побічних думок, а словами: "В премудрості будьмо уважні!" вказується, щоб ми були уважні до премудрих істин православної віри, викладених у Символі віри.

З цієї хвилини віруючі не повинні виходити з храму до закінчення літургії. Наскільки негоже порушувати цю вимогу, видно з 9-го апостольського правила: "Всіх вірних, які входять у церкву... і не перебувають на молитві до кінця, як таких, що безчиння у церкві чинять, слід відлучати від спілкування церковного". Після Символу віри виголосом: "Станьмо побожно, станьмо зі страхом. Будьмо уважні, щоб у мирі святу жертву приносити" звертається увага віруючих на те, що настав час "приносити святу жертву", тобто здійснювати св. Таїнство євхаристії, і з цього моменту належить стояти з особливим благоговінням. У відповідь на цей виголос співається: "Милість миру, жертву хваління", тобто будемо приносити з вдячністю за даровану нам згори милість небесного миру єдино доступну нам жертву хвали. Священик благословляє віруючих словами: "Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами", і, закликаючи до побожного стояння, виголошує: "До неба піднесімо серця", тобто будемо мати серця, піднесені угору - до Бога. На це хор від лиця віруючих побожно відповідає: "Піднесли до Господа", тобто ми маємо вже серця, піднесені до Бога.

3. ОСВЯЧЕННЯ ДАРІВ

Здійснення св. Таїнства причастя становить найголовнішу частину літургії. Воно починається словами священика: "Дякуємо Господеві!" Віруючі висловлюють свою подяку Господу за Його милості поклонінням Йому, а хор співає: "Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній". Священик в цей час у таємній молитві, званій євхаристійною (подячною), прославляє безкінечні досконалості Божі, дякує Господу за створення і визволення людини і за всі Його милості, відомі нам і невідомі, і за те, що Він сподобляє приймати від нас безкровну жертву, хоча перед Ним стоять вищі сили - архангели, ангели, херувими і серафими, "пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють". Останні слова священик промовляє голосно, а хор доповнює, співаючи пісню, яку викликують ангели: "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф (Господь Сил Небесних), повне небо і земля Слави Твоєї". До цієї пісні, званої "серафимською", співці додають викликування, якими народ вітав Господній вхід у Єрусалим: "Осанна (єврейське благожадання: спаси, допоможи Боже!) в вишніх (на небесах)\ Благословен, Хто йде в ім'я Господнє! осанна в вишніх!" Слова "пісню перемоги співають..." взяті з видіння пророка Єзекиїля (1, 4-24) і ап. Іоана Богослова (Див.: 4, 6-8): вони в одкровенні бачили Престіл Божий, оточений ангелами в образі орла (що співають), тельця (що виголошують), лева (що викликують) і людини (що промовляють), які безперестанно взивають: "Свят, Свят, Свят Господь Бог".

Священик таємно продовжує євхаристійну молитву, прославляючи благодіяння Божі, безмежну любов Божу, явлену в пришесті на землю Сина Божого, і, згадуючи Тайну вечерю, коли Господь встановив святе Таїнство причастя; потім виголошує голосно слова Спасителя, сказані Ним при встановленні св. Таїнства: "Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів" і "Пийте з неї всі - це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів". Після цього священик у таємній молитві коротко нагадує заповідь Спасителя про встановлення причастя, прославляє страждання Його, смерть, воскресіння, вознесіння і друге Його пришестя і виголошує: "Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все" (за всіх членів Церкви і за всі благодіяння Божі).

Хор протяжно співає: "Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш", а священик у таємній молитві просить Господа послати Духа Святого на присутніх людей і на принесені Дари, щоб Він освятив їх. Потім упівголоса він читає тропар третього часу: "Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі". Диякон виголошує 12 ст. 50-го пс: "Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму". Священик знову читає тропар третього часу, диякон виголошує 13 ст. 50-го пс: "Не відкинь мене від Лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене". Священик утретє читає тропар третього часу. Благословляючи св. агнця (на дискосі), він промовляє: "І сотвори хліб цей — чесним тілом христа Твого". Благословляючи вино (у св. чаші), він каже: "А те, що в чаші цій, — чесною кров'ю Христа Твого". Диякон за кожним виголосом каже: "Амінь". На закінчення, благословляючи хліб і вино разом, священик говорить: "Перетворивши Духом Твоїм Святим". Диякон же тричі виголошує: "Амінь, амінь, амінь". У ці великі і святі хвилини хліб і вино переосутнюються в істинне тіло та істинну кров Христову. Священик чинить перед св. дарами доземний поклін, як Самому Цареві і Богу. Це — найважливіший момент літургії.

Після освячення св. дарів священик у таємній молитві просить Господа, щоб причасникам св. дари послужили для бадьорості духа (тобто для укріплення на всяку добру справу), на відпущення гріхів, на з'єднання зі Св. Духом, на здобуття (отримання) Царства Небесного, на право звертатися до Господа зі своїми потребами, не в суд і не в осуд, і згадує тих, за кого принесено цю жертву: св. дари приносяться Господу Богу як подячна жертва за всіх святих. Особливо ж священик згадує Пресвяту Діву Марію, а після цього виголошує: "Особливо за Пресвяту, Пречисту, Пре-благословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію", на що віруючі відповідають хвалебною піснею на честь Божої Матері: "Достойно є..." (У св. Пасху і в усі дванадесяті свята замість "Достойно є"... співається на честь Божої Матері задостойник, тобто 9-й ірмос святкового канону з відповідним приспівом). Священик тим часом таємно молиться за спочилих і, переходячи до молитви за живих, виголошує: "Найперше пом'яни, Господи, святійших патріархів православних...", поминаючи вищу церковну ієрархію. Віруючі відповідають: "І всіх і все", тобто пом'яни, Господи, всіх віруючих. Молитва за живих закінчується виголосом священика: "І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне і величне ім'я Твоє: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків", і благословенням його, на всіх присутніх у храмі: "Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами".

Далі йде наступна частина літургії вірних.

4. ПРИГОТУВАННЯ ВІРУЮЧИХ ДО ПРИЧАСТЯ

Причастя починається благальною єктенією "Всіх святих пом'янувши, ще й ще у мирі Господеві помолимось", тобто, пом'янувши всіх святих, знову і знову помолімось Господу "за принесені й освячені чесні дари", щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий пренебесний і духовний (мисленний) Свій жертовник, як духовні пахощі, як приємну Йому жертву, послав нам Божественну благодать і дар Св. Духа. Далі йдуть звичайні прохання благальної єктенії, яка закінчується виголосом священика: "І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти". Співається молитва Господня: "Отче наш..." Добре роблять священики, коли всіх присутніх запрошують співати цю молитву. Далі йдуть подання мира і схилення голів, під час якого священик молить Господа освятити віруючих і сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн. У цей час диякон, стоячи на амвоні, хрестоподібно оперізується орарем для того, щоб, по-перше, безперешкодно служити священикові під час причастя, і, по-друге, виразити своє благоговіння перед св. дарами, в наслідування серафимам, які, оточуючи Престіл Божий, закривали лиця свої крилами (Див.: Іс. 6, 2-3). Під час виголосу диякона: "Будьмо уважні!" - завіса закривається, і священик, піднімаючи над дискосом святий агнець, виголошує: "Святее — святим!" Це означає: св. дари можуть бути подані тільки "святим", тобто віруючим, які освятили себе молитвою, постом, Таїнством покаяння (сповіді). Усвідомлюючи своє недостоїнство, хор від лиця віруючих викликує: "Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця".

5. ПРИЧАСТЯ

Потім іде причастя священнослужителів у вівтарі. Священик роздробляє святий агнець на чотири частки, причащається сам і подає св. Таїни дияконові. Частки для причастя мирян, після причастя священнослужителів, опускаються в чашу. Під час причащання священнослужителів співається стих, який називається "причасним", а потім співається який-небудь піснеспів або читаються молитви перед причастям. Відчиняються Царські врата для причащання віруючих мирян, і диякон, маючи в руках св. чашу, виголошує: "Зі страхом Божим і вірою приступіть". Відкриття

Царських врат у цей час нагадує відкриття гробу Спасителя, а винесення св. дарів - явлення Ісуса Христа після воскресіння. Схиляючись перед св. чашею, як перед Самим воскреслим Спасителем, хор від лиця віруючих співає: "Благословен, Хто йде в ім'я Господнє. Бог Господь і з'явився нам". Причасники-миряни, зі страхом Божим і вірою приступаючи до св. чаші, попередньо поклонившись, повторюють упівголоса за священиком молитву перед причастям: "Вірую, Господи, і визнаю...", в якій визнають свою віру в Ісуса Христа як Сина Божого, Спасителя грішних, віру в Таїнство причастя, в якому у вигляді хліба і вина приймають істинне тіло та істинну кров Христову, як запоруку вічного життя й таємного спілкування з Ним, і просять Його сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн на відпущення гріхів, обіцяючи не тільки не зраджувати Христа, не бути Іудою-зрадником, але й у життєвих стражданнях, подібно до благорозумного розбійника, твердо і сміливо визнавати свою віру. Зробивши доземний поклін, віруючі для прийняття св. Таїн піднімаються на амвон. Раніше цього часу, для порядку та побожності до Святині, не слід рушати зі свого місця, і зовсім неприпустимо при цьому відтискати інших з бажанням причаститися першому; кожен мусить пам'ятати, що він перший є тільки грішник. Хрестоподібно склавши руки на грудях, причасники підходять до Царських врат, не роблячи хресного знамення перед св. чашею, яку, причастившись, цілують, також не хрестячись, щоб не зачепити св. чаші.

За вірою батьків і вихователів і за словами Спасителя "не бороніть дітям приходити до Мене" і "пийте з неї всі" в цей час причащаються і діти (без сповіді до семилітнього віку).

Після причастя віруючі приймають теплоту, тобто церковне вино, змішане з водою, щоб у роті не залишилась бодай найменша частинка св. дарів. Після причастя мирян священик опускає у св. чашу всі частки, які були вийняті із службових і принесених про-скур, з молитвою, щоб Господь Своєю кров'ю і молитвами святих очистив гріхи усіх, за кого були вийняті частки. Далі він благословляє віруючих словами: "Спаси, Боже, людей Твоїх, і благослови насліддя Твоє" (власність Твою, Церкву Христову). У відповідь на це співають: "Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну. Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас". Зміст цієї пісні: ми побачили істинне світло, оскільки, омивши гріхи свої у Таїнстві хрещення, називаємося вже Синами Божими з благодаті (милості), синами світла, отримали Св. Духа через св. миропомазання, визнаємо істинну (православну) віру, поклоняємося Нероздільній Тройці, бо Вона спасла нас. Диякон, узявши з рук священика дискос, переносить його на жертовник, а священик, взявши св. чашу і благословляючи нею віруючих, виголошує: "Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків", і відносить її на жертовник. Це останнє явлення св. дарів віруючим, перенесення їх на жертовник та виголос священика нагадують нам вознесіння Господа Ісуса Христа на небо і обіцянку Його перебувати у Церкві "у всі дні до кінця віку" (Див.: Мф 28,20).

6. ПОДЯКА ЗА ПРИЧАСТЯ І ВІДПУСТ

Вклонившись св. дарам востаннє, як Самому Господу Ісусу Христу, віруючі дякують Господу за причастя св. Таїн. Хор співає подячну пісню: "Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині, ввесь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя". Після цього диякон виголошує коротку єктенію: "Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі Страшні Христові Тайни, подякуймо Господеві". Виблагавши Його допомоги провести цей день свято, мирно, безгрішно, він запрошує віддати себе і життя своє за Христа. Священик, склавши ан-тимінс і покладаючи на нього Євангеліє, виголошує: "Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків". І додає: "З миром вийдімо", цим вказуючи, що літургія закінчується і що з храму слід виходити у спокої, мирі з усіма. Співці від імені усіх співають: "З іменем Господнім", тобто вийдімо з благословенням Господнім. Священик виходить до тих, хто молиться, за амвон і читає заамвонну молитву, в якій ще раз просить Господа спасти людей Своїх, і благословити насліддя Своє, освятити тих, хто любить красу храму, не залишити Своїми милостями тих, хто надіється на Нього, дарувати спокій світу, священикам, вірним правителям і всім людям. Ця молитва являє собою скорочення всіх єктеній, що виголошуються за Божественною літургією. Після закінчення заамвонної молитви віруючі віддають себе волі Божій молитвою праведного Іова: "Нехай буде благословенне ім'я Господнє віднині і довіку". Найчастіше саме в цей час для духовного просвічення і наставления виголошується пастирська проповідь, в основу якої кладеться Слово Боже. Потім священик, востаннє благословляючи віруючих, виголошує: "Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюбством, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків", і складає подяку Богу: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі! Повертаючись до народу і маючи у руці напрестольний св. хрест, осінивши себе хресним знаменням, що повинні робити усі віруючі, священик виголошує відпуст: "Христос, істинний Бог наш..." У відпусті священик, згадуючи молитви за нас Божої Матері, апостолів, храмового святого, святих, пам'ять яких відзначається у цей день, праведних богоотців Іоакима та Анни (батьків Божої Матері) і всіх святих, висловлює надію, що Христос, істинний Бог наш, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чо-ловіколюбець; тут же він дає св. хрест для цілування. Кожен віруючий, не поспішаючи і не штовхаючись, у порядку черги повинен поцілувати св. хрест, щоб хресним цілуванням засвідчити свою відданість Спасителеві, на спомин Якого була проведена Божественна літургія. Хор у цей час співає молитву про збереження на многії літа святійших православних патріархів, правлячого архиерея, парафіян храму і всіх православних християн.
Категорія: Закон Божий | Додав: SERGIY_89 | Теги: Цікаве та корисне, Закон Божий
Переглядів: 2142 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^