Храм Миколи Притиски Офіційний веб-сайт

Чим став монастир для сучасної людини?Звичайна картина монастирського життя ? відкритий яскравий одяг туристів серед строго чорних чернечих ряс. Ніби з одного джерела течуть солодкі і гіркі води, в одному історичному місці знаходяться сучасні звичаї і традиційні чернечі правила.

З часом для одних монастир стає тільки місцем культурного відпочинку, шедевром світового мистецтва, подібно до афінського акрополя або єгипетських пірамід. Для інших монастир назавжди залишається православною святинею і силою.

«Дивний» одяг ченців, як і усі традиції чернечого життя, — образ покаяння, приклад більшої турботи про внутрішній світ людини, аніж про зовнішню сторону життя, — не завжди зрозумілі сучасній людині, яка більше піклується про зовнішнє. Стиль сучасної моди зневажає закони совісті і сором’язливості.

Відносно зовнішнього вигляду Церква вчить: «На жінці не повинно бути чоловічий одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання; бо мерзенний перед Господом, Богом твоїм, усякий, що робить це» (Втор. 22: 5). Чоловік, мирянин, повинен знаходитися в храмі з непокритою головою, а жінка — з покритою. «Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена» (1 Кор. 11: 4-5).

Апостол Павло пише, щоб жінки, «в пристойному вбранні, з соромливістю і цнотливістю, прикрашали себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцінним одягом, а добрими ділами, як личить жінкам, які присвячують себе благочестю» (1 Тим. 2: 9-10). «Не покривайте Божого лиця мерзотними фарбами і замість обличчя не носіть личини. Один колір любий в жінці — це добрий рум'янець соромливості», — вчить святитель Григорій Богослов. Жінка, що входить в храм надмірно прикрашеною, за словами святителя Тихона Задонського, робить храм Божий позорищем (театром) і прийме покарання від Бога за спокусливий вигляд.

Зовнішній вигляд християнина має бути скромним, щоб виявляти чистоту душі. Такою божественною красою сяють лики святих. Їх лики прикрашають храми і відкривають нам благоліпність іншого світу. Храм ? це дім Божий. І як в чинопослідуванні богослужіння Церква визначає строгий порядок, так і кожному, хто відкриває двері храму, заповідано входити в нього з «вірою, благоговінням і страхом Божим».

Входячи ж в Храм Божий, кожен входить у вічне царство благодаті Божої. Потрібно це цінувати і «віддавати... Боже Богові» (Мк. 12, 17), підкорюватися Його духовним законам.