Понеділок, 20.11.2017, 16:30
Вітаю Вас Гість
Реєстрація
Вхід









Головна » Недільна школа » Кінозустрічі

Зустріч 1 листопада
01.11.2014, 19:15

Цього разу до перегляду було запропоновано фільм Пеліка́н (фр. Nicostratos le pélican) — французька кінодрама режисера Олів'є Орле. Головні ролі виконали Емір Кустуріца та Тібо Ле Геллек[1]. Прем'єра відбулася у Франції 29 червня 2011 року.

Сюжет

Чотирнадцятирічний хлопець Яніс живе з батьком Демосфеном на острівці Зоро, де всі мешканці знають один одного. Три роки тому мати Яніса Антонія померла, від неї в хлопця залишився золотий натільний хрестик. Після цієї трагедії батько часто сварився з сином і став відлюдником. Демосфен проводив час в морі або в кафе свого товариша, Арістотеля. Яніс продавав сир, який вони виготовляли з молока кози Кіци.

Одного дня Яніс вирушив на мопеді до міста, щоб продати капітанові човна ракію. Там він побачив дивного птаха, від якого неприємно пахло. Яніс знав, що капітан — не дуже добра людина, тому вирішив викупити птаха. За нього він віддав маминого золотого хрестика.

Пташеня оселилося в підвалі біля будинку Яніса. Хлопець приховував це від батька. В монастирі мешкав отець Козма, що знався на птахах. У пташені Яніса той упізнав рожевого пелікана. Монах похвалив Яніса за те, що він віддав річ за живу істоту.

Яніс назвав нового друга Нікостратосом на честь човна. Із часом коза Кіца призвичаїлася до нового мешканця, та коли птаха побачив Демосфен, він розлютився й прогнав істоту з будинку. Нікос став жити в печері неподалік. Яніс мріяв, аби той навчився літати — і одного дня він полетів.

Пелікана побачили мешканці острова, почали приїздити туристи. До Арістотеля з Афін приїхала його племінниця Ангелікі. Вона порадила Янісу брати гроші за фотографії з дивовижним рожевим птахом. Яніс не хотів торгувати другом, адже гроші — не головне (перші зароблені 20 євро з'їла коза), проте їх родина перебувала в скруті. Завдяки туристам розвинувся бізнес Арістотеля, що почав продавати сувеніри з зображенням Нікоса.

На зароблені гроші Яніс та Ангелікі поїхали до Афін, де купили нового одягу. Вночі дівчина викупила в капітана човна хрестик Яніса. За це Яніс показав їй печеру, в якій мешкав Нікос.

Яніс розумів свою відповідальність перед птахом: Нікос звик до людей і перестав ловити рибу самотужки.

Після збору винограду Демосфен повернувся на рідний острів і побачив зміни, які були пов'язані з Нікосом. Це розлютило чоловіка. Яніс втік з дому до печери Нікоса.

Вранці птах полетів до магазинів. Ангелікі покликала його до себе, проте птаха збив автобус із туристами. Яніс хотів врятувати друга, проте батько сказав, що йому нічим не допоможеш.

Яніс не виходив із дому й навіть не хотів їсти. Кожного дня його навідувала Ангелікі. З часом хлопець почав помічати, що батько кудись втікає з дому. Прослідкувавши за ним, Яніс побачив свого птаха живим. Демосфен не хотів завчасно повідомляти про це синові.

На свято Демосфен, Яніс та Ангелікі показали здорового пелікана мешканцям острова. Ця історія вплинула на всіх них: Арістотель полюбив птаха, забувши про гроші, Яніс подорослішав. Хвороба й одужання Нікоса відновили родинні стосунки між Демосфеном та його сином.

Фільм, попри свою простоту,достатньо глибокий та несе кілька головних ідей. По-перше, це яскраве свідчення того, як піклування людини про когось змінєю її серце. Обов*язком Адама і Єви в раю було піклування про сад, яке полягало в любові до оточуючого світу та гармонійного життя у ньому. І через дотримання цієї заповіді Адам і Єва могли б обожити не лише себе, а й весь світ, у якому жили. Проте вони цього не змогли зробити. Незважаючи на це, Божих заповідей ніхто не відміняв. І людина навіть сьогоднішня, через дарування любові, доброти і тепла може привести до Бога не лише себе, а й довколишній світ. Саме ця думка чудово відображена у фільмі, адже поява у сім*ї домашнього улюбленця не просто повернула в дім мир і злагоду, а найголовніше преобразила серце батька...

Інша, не менш важлив думка фільму, це те, яку важливу та позитивну роль в житті громади може мати духовенство або храм, у даному випадку - монастир. Адже ж нічого поганого немає в тому, коли осередком не лише духовного, а й культурного життя виступає Церква. Яскравий приклад реалізації цієї думки на практиці пронизує золотою ниткою сюжет цього фільму.

о. Сергій Башинський

Додав: SERGIY_89 | | Теги: кінозустрічі, кінолекторій
Переглядів: 1679 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Храм Миколи ПритискиОфіційний веб-сайт
^ Вгору ^